13 квітня, 2016

Скульптор творив у Ватикані та Франції

Автор книги про Томаша Сосновського, український письменник, художник, історик Валерій Войтович.

НОВОМАЛИН‚ Рівненська область. – Томашем-Оскаром Сосновським, скульптором світової величини, батьківщиною якого є село Новомалин, доля зіграла злий жарт. За життя він створив до сотні величних і неповторних монументів, а от на власного пам’ятника не має, окрім барельєфа на могилі в Римі. Відтак своєрідним духовним пам’ятником для мистця можна вважати книгу Валерія Войтовича з Рівного „Томаш Оскар Сосновський. Скульптура класицизму“, презентація якої відбулася 6 вересня в Рівненському краєзнавчому музеї.

Т. Сосновський доклав значних зусиль до реставрації та оздоблення історичних пам’яток на Волині, особливо храмів – як католицьких, так і православних.

У Рівному є сім робіт Т. Сосновського, дві – в Острозі. В тому числі одна з найбільш вражаючих його скульптур „Христос на смертному одрі“ у Острозькому краєзнавчому музеї. Його роботи є окрасою музеїв Риму, Назарету, Вільнюса, Варшави, Кракова, а також Рівного, Острога, Житомира, Львова, Чернігова. Т. Сосновський всі скульптури виготовляв з білого мармуру.

З Новомалина він переїхав до Кременця, де закінчив ліцей, затим перебрався до Варшави, де здобув художню освіту в Академії мистецтв‚ потім навчався в академіях Берліну і Риму. Т. Сосновського визнали почесним академіком в 24 національних академіях мистецтв.

У творчості Т. Сосновського переважала релігійна тематика, хоч вона й не була єдиною. Він створив пам’ятники релігійному діячеві Петрові Скарзі, поетові Адамові Міцкевичу, засновникові Кременецького ліцею Тадеушеві Чацькому, Миколаєві Коперникові. Він був доволі скромною та щедрою людиною. Допомагав молодим художникам та бідним людям.

Французький дослідник Луї Веїлот писав про нього: „Скульптор-поляк володіє в Україні палацом, повним королівських коштовностей та понад 4‚000 підданими. Все це залишив, щоб народжувати скульптури в Римі, а у Франції влаштував для себе майстерню, схожу на хлів. Не випускаючи долота з рук і не перестаючи працювати, підкріплюється шматком хліба або іноді якоюсь їжею, принесеною із загальної кухні“.

Ці слова розкривають велику безкорисливу душу скульптора, який понад усе в житті ставив мистецтво і жив для мистецтва.

Коментарі закриті.