Починаючи від тих листопадових днів‚ коли стала очевидною перемога Дональда Трампа у боротьбі за Білий Дім‚ світ мовби захитався і втратив звичні орієнтири. Ніхто не знає‚ чого тепер очікувати і які передбачення збудуться – добрі чи лихі. До країн‚ котрі мають найбільші підстави для занепокоєння‚ належить‚ на жаль‚ Україна. Розгублення панує і в прибалтійських країнах‚ але вони‚ принаймні‚ вже є членами НАТО‚ і хоч сумнівно‚ що цей колись надійний оборонний альянс рішуче заступиться за Литву‚ Латвію й Естонію у випадку російської аґресії‚ все ж для Москви цей завойовницький напрям був би набагато складнішим‚ ніж загарбання України.
Наприкінці грудня американські сенатори-республіканці Джон МакКейн і Ліндсі Ґрегем та сенатор-демократ Еймі Клобучар відвідали столиці усіх трьох прибалтійських республік‚ щоб запевнити у незмінній вірності Америки базовим принципам міжнародного порядку і безпеки‚ котрі зформувалися у висліді Другої світової війни і котрі грубо порушила путінська Росія‚ анексувавши український Крим і спричинивши війну на Донбасі‚ тобто вдавшись до насильного переділу кордонів.
З Прибалтики сенатори поїхали до Києва і під час зустрічі з Президентом Петром Порошенком повторили месидж американської прихильности до України – прихильности не просто принципової‚ але й практичної пов’язаної з багатьма способами і формами допомоги українцям‚ з одночасним стримуванням кремлівських яструбів все відчутнішими антиросійськими санкціями.
В Конґресі є багато реалістів‚ які не мають жодних ілюзій щодо Москви. „Росіяни не належать до наших друзів і не бажають нам добра“‚ – каже провідник сенатської більшости Міч МекКонел.
27 американських сенаторів – 12 республіканців і 15 демократів – у спільному зверненні закликали новообраного президента США зайняти непохитно тверду позицію щодо путінської Москви – і саме у зв’язку з її наміром знищити українську свободу і незалежність. „В умовах безперервної аґресії Росії і її відмови поважати територіяльну цілісність і суверенітет України‚ її право вибирати власну долю‚ ми знову й знову закликаємо уряд США посилити економічну‚ військову та політичну підтримку України“‚ – йдеться у тексті звернення.
Політичний оглядач газети „Вашінґтон Пост“ Джош Роґин стверджує‚ що більшість у Конґресі вважає за необхідне покарання Росії‚ країни-аґресора‚ за кібер-втручання в американські вибори‚ а сенатор Бенджамін Кардин повідомив‚ що працює над законопроєктом щодо протидії росіянам у Сирії та Україні.
То яку ж політику обере Д. Трамп щодо Росії – рейґанівську‚ з позиції сили‚ що врешті остудило б запалені мізки московських мілітаристів‚ чи політику так званого „перезавантаження“ стосунків з Росією‚ яку Д. Трампові пропонують занадто довірливі або занадто промосковські політики та експерти?
Наприклад‚ американські юристи-міжнародники Джефрі Берт‚ Джеймс Гіч‚ Пітер Петібон і Томас Шилінґлов радять Д. Трампові прийняти їхній проєкт вреґулювання української ситуації. Він зводиться до того‚ що Захід не вимагатиме від Росії повернення Україні Криму‚ натомість весь Донбас має залишитися українським. Зате Україна мусить відмовитися від свого проевропейського курсу. На думку авторів‚ цей проєкт буде „сиґналом для Путіна‚ що його не іґнорують і що новообраний президент США готовий разом з Путіном відновлювати конструктивні взаємини між США і Росією“.
Нічого собі конструктив – за рахунок України і її самостійного майбутнього!
Ще більшу загрозу Україні містить плян відомого важковаговика американської зовнішньої політики Генрі Кісінджера‚ оприлюднений берлінською газетою „Більд“ – з посиланням на західньо-европейські спесцлужби. Отже‚ Г. Кісінджер радить Д. Трампові негайно знайти способи скасування санкцій проти Росії і формально визнати сфери впливу Москви – тобто‚ іншими словами‚ її домінування на всьому просторі колишнього СРСР. Те‚ чи приймуть цей „мирний плян“ народи‚ що чверть сторіччія тому визволилися з московської неволі‚ Г. Кісінджера не цікавить – мабуть‚ недаремне він є одим з найвпливовіших діячів таємничого Більдерберзького клюбу‚ неофіційніої міжнародної конференції‚ яку багато хто вважає самочинним‚ ніким не делеґованим світовим урядом. На її зустрічах відсутні журналісти‚ а рішення тримаються у суворій таємниці.
Відомі слова іншого впливового більдербержця – банкіра-ґльобаліста Дейвида Рокофелера‚ мовлені ним у 1991 році: „Нам було б неможливо розробити наш плян для всього світу, якби він набув розголосу в ті роки. Але світ влаштований складніше і готовий йти до світового уряду. Наднаціональна верховна влада інтелектуальної еліти і банкірів світу, безсумнівно, краща, ніж національне самовизначення, поширене в минулі століття. Ми зобов’язані тримати пресу в невіданні стосовно наших переконань, що становлять історичне майбутнє нашого століття“.
Купка людей‚ нехай і великих інтелектуалів‚ бере на себе право визначати долю світу‚ долю окремих народів‚ накидати їм абсурдну відповідь‚ нібито влада банкірів – це щось краще‚ проґресивніше‚ ніж національне самовизначення.
Таким чином‚ за однією з гіпотез – вельми‚ на жаль‚ ймовірною – Росія‚ котра ще носить на собі непрощений гріх „імперії зла“‚ Росія‚ не покарана за жахливі злочини проти десятків підневільних народів‚ зокрема й особливо – проти нашого‚ українського‚ знищуваного протягом усього ХХ стор. голодоморами‚ кривавими сталінським репресіями‚ та Росія‚ де насильницькою смертю й сьогодні гинуть найкращі люди‚ та Росія‚ що завжди була‚ є і завжди буде ворогом свободи і демократії‚ здобуде‚ за президентства Д. Трампа‚ статус „великої держави“? А Володимир Путін‚ цей темний каґебістський виплодок‚ відтепер вважатиметься миротворцем і партнером Америки?
Варто було б комусь з наших активних американських українців перекласти Д. Трампові цю давню нашу мудрість: „Скажи мені‚ хто твій друг – і я скажу‚ хто ти“.