На російському телебаченні тепер не „мільйон червоних троянд“ виконують. Є дещо свіжіше:
„Сидить солдат серед руїн,
На нім трофейний саксофон.
А на грудях його медалі,
Одна – за місто Вашінґтон“.
(Телеканал Росія, виконавець – генерал-полковник Леонід Івашов, автор програми – Володимир Соловйов).
Я пам’ятаю, за часів колишньої Холодної війни теж були такі аґресивні військово-садистські пісеньки: „Ми летимо бомбити Пекін“ і т.д. Але співали їх в основному п’яні підлітки в підворітнях. Нікому навіть у голову не могло прийти показати таке в телевізійній програмі.
Зараз Росія опустилася значно нижче, а загроза війни стала набагато реальнішою. Людей привчають, що війна – це не страшно, а навіть весело. Гинути на ній будуть інші. А ми всіх ворогів розіб’ємо і серед руїн чужих міст на саксофоні їм похоронний марш заграємо. Хлопці, вперед! Симферопіль, Донецьк, Луганськ захопили. Алеппо в руїнах. Хто там на черзі? А чи не пора нам, друзі, замахнутися на сам Вашінґтон!
Людей поступово, свідомо чи по дурості готують до великої війни. Цей маховик набирає обертів і його все важче зупинити.
Ігор Ейдман – російський соціолог‚ опозиційний до режиму Володимира Путіна‚ мешкає в Німеччині.
(Цей лист появився 31 жовтня у „Газеті по-українськи“)