9 березня мені пощастило побувати на Закарпатті. Запросив санаторій „Боржава”, який 2010 року було визнано найкращим санаторним і лікувально-оздоровчим закладом України. Розташований він у селі Довгому, що в Іршавському районі.
Відразу вразили села, які бачив дорогою зі Сваляви до санаторію. Вони дуже відрізняються від сіл Черкащини. Унизу ошатні будинки туляться один до одного. Буває, що на відстані не більше метра. Таким є і село Довге. Проживає у ньому майже 7,000 жителів. Практично усі вони українці, хоча є залишки словацьких, угорських, німецьких громад. Спілкуються мішаниною різних мов. Хоча з приїжджими місцеві люди спілкуються цілком пристойною українською мовою.
Щоби зрозуміти місцевих людей, їхній характер, треба поцікавитися історією села, поговорити з його мешканцями. І тоді відкриється цікаве, дивовижне поселення, перша писемна згадка про яке датується ще 1383 роком. До речі, за леґендою, колись воно було високо в горах. Однак потужний землетрус зруйнував село і люди змушені були переселитись в долину річки Боржава.
У XIV ст. Довге стало частиною володінь сім’ї волоських маґнатів Долгаї, життя яких тісно переплітається з історією села. Довге здавна славилося розвинутою промисловістю. Нині тут працюють деревообробне підприємство, машинобудівний завод. Лісопильний завод угорська деревообробна фірма побудувала в Довгому ще наприкінці XIX ст.
З метою вивезення деревини фірма клопоталася про будівництво вузькоколійної залізниці Довге-Берегове. 23 грудня 1908 року залізничну колію було прокладено. Леґендарна „Анця Кушницька”, як в народі і зараз називають вузькоколійку, пережила дві світові війни, але не витримала розкрадання та руйнування за часів незалежної України. Її залишки і зараз видно біля санаторію „Боржава”. Між тим, це історична реліквія.
2003 року в Іршаві відбувся міжнародний форум „Карпатський трамвай” з участю гостей з Великобританії, Чехії, Росії, Латвії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії, а також представників місцевих органів влади. Сьогодні пасажирське залізничне сполучення відбувається тут тільки на відрізку Іршава-Хмільник та Хмільник-Виноградів.
Цікаве Довге і своїми церквами. Вони стоять в ряд у центрі поселення, ніби його охоронці. Однією з архітектурних пам’яток є церква Успіння Пресвятої Богородиці, споруджена в 1911 році. Тоді це був греко-католицький храм, але 1949 року радянська влада передала його православним. Зараз цей храм належить Московському Патріярхатові з усіма його проблемами для України. На початку 1990-их років греко-католицька громада хотіла повернути собі будівлю церкви, однак зіткнулася з активним спротивом православних. Довелося їм будувати новий храм св. Пророка Іллі. Його відкрили у 2002 році, а освятили у 2003 році. А перед цим, 17 жовтня 1999 року, було освячено й новий римо-католицький храм Зіслання св. Духа. Архітектура цієї будівлі дуже сучасна, з елементами модерну.
У селі жили і працювали Йожеф Телекі – хранитель Святої Корони Угорщини, Василь Довгич – філософ, перший закарпатський академік, донька Івана Франка Ганна, поетеса Марійка Підгірянка, Йосип Тереля – український містик, мученик, сучасний пророк та ясновидець, письменник і греко-католицький дисидент. Про нього написано бестселер Майкла Бравна „Труба Гавриїла”. Папа Римський Іван Павло II провів з українським пророком 36 авдієнцій, розпитував його про майбутнє.
Композитор Михайло Машкін, який народився і виріс у Дніпропетровській області, з 1954 року жив у Довгому, де створив Ансамбль пісні і танцю „Боржава”, написав пісні „Верховино, мати моя”, „Вечір над Боржавою”, „Гуцульська застільна”, „Понад плаєм, плаєм”, які стали народними.
Закарпаття для багатьох українців досі невідома земля, але допитливим і терплячим вона відкриє свої дивовижні таємниці і красу.