Ім’я Наталії Даниленко, яка відійшла у вічність 30 грудня 2011 року, назавжди вписане в історію відродження Острозької академії. Н. Даниленко була щирим другом та меценаткою університету. Співпраця з нею розпочалася з низки презентацій, які Н. Даниленко організувала в академії за результатами проєктів‚ яким сприяло подружжя Даниленків. Нагадаємо, що Острозькій академії було подаровано портрет Гальшки Гулевичівни – фундаторки Києво-Могилянської академії, визнаний одним з найкращих на конкурсі, спонзорованому Н. Даниленко. Подібною ідеєю Н. Даниленко запалила й острожан, і в результаті коштом родини Даниленків було проведено конкурс на найкращий портрет княжни Гальшки Острозької – фундаторки Острозької академії ХVІ ст., у якому взяли участь художники з різних куточків України.
Одними з найяскравіших подій в Острозькій академії, які ініціювала та матеріяльно фундувала Н. Даниленко разом з чоловіком Іваном Даниленком, були щорічні конкурси наукових студентських робіт під загальною назвою „Шанувати минуле – будувати майбутнє“. Тематика конкурсів охоплювала українські народні традиції, ролю жінок в історії України, боротьбу УПА та акцію „Вісла“, колективізацію на західноукраїнських землях, долю українських остарбайтерів під час воєнних лихоліть тощо.
Результати цих конкурсів не тільки заохочували студентів до наукових розвідок, а й мали значний виховний потенціял, сприяли становленню громадянської ідентичности молоді, їх національної самосвідомости, патріотизму, гордости за свою історію. На підбитті підсумків наукових конкурсів студенти-переможці не тільки отримували грошові премії, а й мали можливість поспілкуватися з непересічними людьми, запрошеними Н. Даниленко.
Крім цього, Н. Даниленко підтримувала діяльність Інституту української діяспори в Острозькій академії. Ця підтримка виражалася як матеріяльною допомогою, так і її особистою участю у наукових форумах. Зокрема Н. Даниленко виголосила доповідь „Українські жіночі організації в діяспорі та Україна“ на ІІІ Міжнародній конференції „Українська діяспора: проблеми дослідження“.
В Острозькій академії з особистою участю Н. Даниленко відбулися презентації наукових видань „Холмщина і Підляшшя“ (1997) та „Українки в історії“ (2004).
Також Н. Даниленко матеріяльно підтримувала навчання обдарованої студентської молоді Острозької академії.
„Мої незрячі батьки жили дуже бідно, і мені здавалося, що злидні зроблять з мене потвору. Наталія Даниленко почала матеріяльно допомагати нам. Щомісячно я отримувала від неї стипендію. А ще вона подарувала мені комп’ютер, який був дуже необхідний в навчальному процесі. Наталія Даниленко постійно твердила мені про те, що я повинна стати сильною та самодостатньою людиною, яка зможе змінити ситуацію в нашій державі на краще. Я завжди пам’ятаю її настанови про те, якщо ми, українці, будемо небайдужі, то буде в нас майбутнє. Пані Наталія часто говорила про те, що молодому поколінню потрібно докласти максимум зусиль, щоб наша держава стала могутньою, самостійною, соборною“, – розповідає випускниця Острозької академії Лідія Саливонюк.
За високі особисті заслуги у відродженні української національної освіти, культури та духовности, а також ролю у розбудові Національного університету „Острозька академія“ Н. Даниленко була обрана Почесним членом Острозького академічного братства з врученням їй академічної мантії та диплому. Її було нагороджено медалею „Князь Василь-Костянтин Острозький“ відповідно до рішення вченої ради університету.
Окрім того, ректорат університету ухвалив рішення започаткувати вручення щорічної стипендії ім. Н. Даниленко для студентки (аспірантки) університету за значні успіхи у навчальній, науковій та громадській діяльності.
Спудеї та викладачі Острозької академії завжди з нетерпінням очікували зустрічей з Н. Даниленко, які залишали неповторний слід у душі. Н. Даниленко вічно житиме у їхніх серцях.
Ігор Пасічник,
ректор Національного університету
„Острозька академія”.
Рівне