Міжнародна дослідницька група Conflict Intelligence Team 8 лютого повідомила, що змогла знайти ще одне підтвердження участи російських танкістів у боях за українське місто Дебальцеве. Одного з поранених під Дебальцевом російського військового пізніше особисто нагородив Міністер оборони Росії Сергій Шойґу. За висновками авторів розслідування, це свідчить про те, що операція в Дебальцеві була сплянована і схвалена вищим російським керівництвом.
Бої за Дебальцеве стали однією з ключових подій „гібридної війни“ на сході України. Рік тому, в лютому 2015 року, в результаті масового наступу російських військових та бойовиків угруповання „ДНР“ на цей населений пункт українська армія втратила контролю над ним, зазнавши важких втрат. Відтоді було опубліковано кілька свідчень участи в боях за Дебальцеве кадрових російських військових – наприклад, танкістів з Бурятії.
Автори нового розслідування з команди Conflict Intelligence Team знайшли в соціяльних мережах ще одного російського танкіста, пораненого на Донбасі – Євгена Усова з 6-ої окремої танкової бриґади в Муліно (Нижньогородська область). Є. Усов виклав в інтернет фотографію з московського шпиталю, на якій він зображений разом з Міністром оборони Росії. С. Шойґу нагородив Є. Усова „командирським“ годинником. Так, вважають автори розслідування, міністер міг зробити лише через дуже особливий привід, яким, як свідчать інші знайдені активістами докази, була саме участь у боях за Дебальцеве. Про свої знахідки розповів Радіо „Свобода“ один з учасників Conflict Intelligence Team Руслан Левієв.
– У коментарях цей військовослужбовець пояснював своєму другові, товаришеві по службі, що міністер оборони нагородив його годинником і побажав якнайшвидшого відновлення та повернення у стрій. Почали перевіряти інформацію, хто він, де він отримав поранення, побачили, що, по-перше, у нього дуже багато друзів, військовослужбовців, його товаришів по службі, які або загинули під час боїв під Іловайськом, або були взяті там в полон і пізніше звільнені. Під Іловайськом чи під Дебальцевим?
– Під Іловайськом. Ці його товариші по службі були раніше ідентифіковані іншими розслідувачами, і відомо, що там хтось із них загинув, а хтось потрапив у полон. Ми намагалися встановити, де конкретно він був поранений, тому що на фотографіях було помітно, що не під Іловайськом, на фотографіях з шпиталю було видно сніг. Ми намагалися встановити, що це був за такий відомий бій, за який його особисто нагородив міністр оборони.
6-та окрема танкова бриґада дійсно брала участь у боях за Дебальцеве. За датами виходило, що Є. Усов був відсутній в соціяльних мережах‚ починаючи з 26 січня по 14 лютого 2015 року. До 26 січня він дуже часто оновлював свій профіль „ВКонтакте“, де розміщував якісь повідомлення, викладав пісні. І після 14 лютого, коли він вперше з’явився в шпиталі, він теж почав дуже активно оновлювати свій профіль. На ці дати припадають якраз бої за Дебальцеве. Під час подальшого розслідування ми підтвердили той факт, що 6-та окрема танкова бриґада дійсно брала участь у боях за Дебальцеве. Це добре помітно, бо тільки вона використовує модифікацію танка Т-72Б3, з розпізнавальним знаком у вигляді білого кола на бортах. Фотографії та відео цих танків в Дебальцевому ми побачили, знайшли і оприлюднили. Зокрема відео з цими танками опублікував журналіст Ґрем Філліпс, який висвітлює конфлікт з боку сепаратистів. Окрім того, є фотографії одного підбитого танка Т-72Б3 під Дебальцевом, з таким же розпізнавальним знаком. Це підтверджує, що 6-та окрема танкова бриґада під час боїв за Дебальцеве зазнавала втрат. Виходячи з усього цього ми вважаємо, що Є. Усов отримав нагороду безпосередньо за бої за Дебальцеве.
– Коли відбулося саме нагородження?
– Міністер оборони Росії відвідав його не пізніше, ніж 21 лютого 2015 року.
– Це було нагородження чи просто вручення пам’ятного подарунка? Чи отримав Є. Усов якусь державну нагороду за участь в боях під Дебальцевим?
– Здається, що це більше пам’ятний подарунок, тому що Дебальцеве – це ж секретна операція, не можна відкрито нагородити за це солдата. Але щоб дати знати, що його, умовно кажучи, не покинули, і щоб він мовчав, міністер оборони вручив йому бодай пам’ятний подарунок. Очевидно, що осколкове поранення можна отримати і в результаті необережного поводження з набоями або на навчаннях, але хіба став би в цьому випадку його відвідувати особисто міністер оборони Росії, та ще й нагороджувати годинником? Для нас очевидно, що така висока честь може бути надана тільки за участь в якомусь знаменну бою. Ми припускаємо, що таким подарунком був відзначений не тільки Є. Усов, були також відзначені і його товариші по службі. За фотографіями ще 2014 року ми бачимо, що Є. Усов був спочатку навідником гармати танка, а потім командиром танка. Ми це бачимо по шоломах, які він носить, на них є позначення – „КТ“, тобто командир танка, а також номер танка.
– Чи зрозуміло‚ коли Є. Усов був перекинутий на схід України?
– Ми виходимо з періодів його відсутности в соціяльних мережах. Тобто до 26 січня 2015 року він дуже активно веде свій профіль, публікує там багато повідомлень, і швидше за все, в той час він перебував або в рідній військовій частині, або на кордоні, під Ростовом. Потім він зникає, в цей період якраз танки бачили на Донбасі, під Дебальцевом, і 14 лютого він знову публікує фотографії з шпиталю, коли він уже повернувся. Це стосується битви під Дебальцевом, але також, швидше за все, він був і в боях під Іловайськом, тому що є його фотографії, де він на кордоні з Україною в той період, коли точилися бої за Іловайськ, і багато його товаришів по службі загинули або потрапили в полон. Швидше за все, після закінчення активних боїв за Іловайськ бриґада була перекинута назад у свою рідну військову частину, в Нижній Новгород, селище Муліно. І тільки потім вже, коли почалася нова сутичка, вони були знову перекинуті спочатку на кордон, а потім на Дебальцеве.
– Скільки всього російських танкових бриґад, за вашими даними, брало участь в боях за Дебальцеве взимку 2015 року?
– Нам точно відомо про участь двох танкових бриґад. Це 5-та і 6-та танкові бриґади.
– Чому ви робите висновок про те, що операція в Дебальцевому планувалася Росією на найвищому рівні?
– Різка ескаляція конфлікту сталася після того, як Анґела Меркель повідомила Володимира Путіна, що саміту „нормандської четвірки“ в Астані (він плянувався на 15 січня 2015 року) не буде, поки все російське військо не покине Україну і кордон з Україною не буде переданий під контролю Збройних сил України. Пізніше з’явилося повідомлення, що В. Путіна не запросили на святкування 70-річчя звільнення концтабору Авшвіц. Саме після цього почалася різка ескалація конфлікту і наступ на Дебальцеве. Одночасно з цим відбувалися телефонні переговори між „нормандською четвіркою“, зокрема В. Путіном і Петром Порошенком. Відповідно, якби це була якась власна ініціятива міністра оборони або місцевих воєначальників – почати наступ на Дебальцеве – це сильно зашкодило б переговорам В. Путіна і П. Порошенка. Тому наша команда абсолютно впевнена, що рішення про ескаляцію конфлікту і наступ на Дебальцеве, про замикання „Дебальцевського котла“ ухвалював безпосередньо Президент Росії В. Путін.
* * *
Радіо „Свобода“ звернулося до Міністерства оборони Росії з офіційним запитом про те, чи відвідував Міністер оборони Росії С. Шойґу шпиталь ім. Бурденка в лютому 2015 року, проте відповіді від відомства отримано не було.
За словами голови Генштабу України Віктора Муженка, в боях за Дебальцеве загинули 56 українських військовослужбовців, ще 25 військових Збройні Сили України втратили під час виходу з міста після того, як був замкнутий „Дебальцевський котел“. Трохи пізніше ці цифри уточнив Президент України Петро Порошенко – 66 загиблих і понад 300 поранених. Факт участи в цих подіях кадрових російських військових досі офіційно не визнаний ні російською владою, ні „керівництвом“ угруповання „ДНР“.