Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами.
(Т. Шевченко, „Катерина“)
Спроби московитів за останні 350 років знищити українську мову, культуру, історію – не менший злочин, ніж Голодомор. Народ, який позбувається своєї мови, своєї „біографії”‚ стає „робочою масою” імперії, зникає як етнос.
Московитам вдалося в Україні виплекати не тільки людей, байдужих до мови предків, але й незаціквленість власною історією – тобто, окупаційна влада в Україні здійснила духовний геноцид.
Трагедія тут не тільки українців, але й численних племен, які творили московську державу. Ця держава перетворилася на імперію з украденою від Київської Руси назвою‚ позбавила десятки племен власної історії. Більші народи, як от татари, чеченці, даґестанці та інші змогли втримати хоч якийсь духовний характер, але менші зникли.
Британські колоністи Канади ще в минулому столітті також пробували асимілювати індіянські племена. Колоніяльна влада насильно відбирала дітей від батьків-індіян, переселяла їх в інтернати, де вони навчалися тільки англійською мовою і були приречені забути рідне слово.
Тривало це довгий час, поки канадська влада зрозуміла свою помилку і знайшла в собі мужність вибачитися за насильство і зараз активно підтримує школи з мовою етнічних меншин.
Тим часом московити залишаються такими ж великодержавними шовіністами‚ нетерпимими до інших народів‚ якими були впродовж усієї історії Російської імперії. Так само‚ як усі московські царі‚ Президент Володимир Путін заперечує Україну як державу, накидає їй „спільну” мову, релігію‚ відмовляє в праві на власну ідентичність.
Отак і формувалися російськомовні малороси, а потім – совєтські люди і, зрештою, російськомовні „соотечественники”. Як пише відома українська поетка Ліна Костенко „у всіх народів мова – засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних прав“.
З-поміж усіх імперій Російська найбрутальніше веде себе на окупованих нею територіях. Вже передвістник імперії, суздальський князь Андрій Боголюбський, показав себе в Києві 1169 року загарбником і нищителем. І донині російські окупанти не змінилися у своїх методах. Все ХХ ст. сповнене московською імперською сваволею.
На жаль, навіть найвищі українські посадовці та народні депутати слабо обізнані зі справжньою, нефальсифікованою історією своєї країни. Досі толеруються антидержавні та антиукраїнські партії, відверто проти нашої нації діє проімперська Церква Московського Патріярхату. Тисячі українських молодих фахівців, навіть з освітою, набутою в західньоеропейських університетах‚ шукають працю вдома, а там президент і прем’єр-міністер призначають на високі урядові посади чужинців.
Цивілізований світ не може зрозуміти, куди прямує Україна. Якщо вона є жертвою російського імперського шовінізму‚ то чому зараз на всіх українських телеканалах, радіо російська мова звучить частіше‚ ніж за совєтський часів?
Коли людина опиняється в хащах, вона шукає найкоротшу віддаль‚ щоб дістатися на дорогу. Коли людина спрагла, вона шукає джерело води. Для українців таким джерелом має стати державна мова, яка забезпечить вільний від імперії розвиток, шлях до сім’ї цивілізованих народів, які вивчають інші мови, але знають і цінують свою.
Герой України Джеймс Мейс повинен стати прикладом для всіх українців. Цей кровний американець ґрунтовно вивчив історію України та горезвісного Голодомору і саме це спонукало його до вивчення української мови.
Недавно на YouTube можна було бачити рекляму задля вивчення білоруської мови: закоханий білоруський російськомовний хлопець запитує найвідомішого у світі детектива Шерлока Голмса, де йому шукати кохану дівчину, яка сказала, що тоді розмовлятиме з ним, коли той звернеться до неї білоруською мовою.
Українській молоді не треба шукати детектива, слід звернутися до геніяльної творчости Тараса Шевченка‚ пригадати його безсмертний заклик:
І чужому научайтесь,
Свого не цурайтесь.
Торонто