2 листопада московський суд звинуватив директора Бібліотеки української літератури у Москві Наталію Шаріну у „розпалюванні ненависти і ворожнечі до росіян“. Вона полягала на організації вільного доступу широкої авдиторії до низки екстремістських видань. Директор української бібліотеки винною себе не визнає.
28 жовтня 2015 року в Бібліотеці української літератури відбувся обшук, під час якого слідчі нібито виявили екстремістську літературу. Стосовно директора бібліотеки Н. Шаріної було порушено кримінальну справу. Правозахисний центр „Меморіял“ визнав її політв’язнем.
Підсудна заявила, що їй не зрозуміла суть звинувачення за статтею „Розпалювання ненависти або ворожнечі, а також приниження людської гідности“. Суддя надала адвокатам 15 хвилин, аби ті пояснили Н. Шаріній, у чому конкретно її звинувачують. Адвокати заявили‚ що теж не розуміють звинувачення. Сама Н. Шаріна стверджує, що навіть після прочитання 200 сторінок звинувачення їй не зрозуміло, як вона могла розпалювати міжнаціональну ворожнечу, розставляючи книги на полиці бібліотеки.
Адвокат Іван Павлов заявив, що злочинний умисел слідство не змогло довести, а мотиви залишаються зрозумілими. Наступне засідання у справі плянують провести 23 листопада.
Слідство вважає, що у 2011-2015 роках Н. Шаріна поширювала серед відвідувачів бібліотеки книгу Дмитра Корчинського „Війна в натовпі“ яку суд у 1913 році визнав екстремістською. Від 30 жовтня 2015 року Н. Шаріну утримують під домашнім арештом. Слідчі розшукують відвідувачів бібліотеки, які читали книги про Голодомор та історію України. Вони вимагають надати їм анкетні дані читачів, які 18, вісім і шість років тому брали книжки „Ментальність орди“, „Україна або смерть“, „Голод в Україні“.
Переслідування бібліотеки триває вже близько 10 років. 18 грудня 2010 року преса повідомила про порушення кримінальної справи факту розповсюдження ксенофобської літератури в бібліотеці. 21 грудня 2010 року проведено обшук і вилучено ряд книжок. 23 грудня 2010 року знову було вилучено понад 50 книг для психолого-лінґвістичної експертизи, серед яких книги про Митрополита Андрея Шептицького, про ОУН і УПА, примірники газет „Нація і Держава“, „Шлях Перемоги“ та „Українське Слово“.
24 грудня 2010 року відбувся новий обшук, в ході якого було вилучено жорсткі диски з комп’ютерів бібліотеки, а також читацькі квитки. Бібліотеку було опломбовано і закрито.
28 жовтня 2015 року при обшуку було вилучено до 200 одиниць друкованої продукції, зокрема твори Д. Корчинського, а також сім книжок Дмитра Павличка, дитячий журнал „Барвінок“, одна з ілюстрацій якого здалась оперативникам підозрілою. Директор Н. Шаріна була затримана на 48 годин, обшуки провели у її квартирі і у співголови громадської організації „Українці Москви“ Валерія Семененка.
29 жовтня з’ясувалось, що кримінальна справа була порушена заявою Дмитра Захарова – депутата ради депутатів московського муніципального округу Якиманка від фракції „Справедлива Росія“.
30 жовтня 2015 року суд задовольнив клопотання слідства про відправлення Н. Шаріної під домашній арешт. Звинувачення передбачає до п’яти років ув’язнення. Справу Н. Шаріної передали в Управління з вивчення особливо важливих справ московського підрозділу Слідчого комітету Росії.
Єдиним забороненим виданням, яке вилучили під час обшуку, виявилась книжка Д. Корчинського „Війна в натовпі“. При цьому співробітники бібліотеки заперечували наявність цієї книжки у фондах: на їхню думку, вона була підкинута самими провоохоронцями. Інші вилучені матеріяли – книжки про Степана Бандеру, ОУН й УПА – у списках екстремістської літератури не числились.
За свідченням директора Російської державної бібліотеки Олександра Віслого, бібліотеки мають право зберігати заборонену законом літературу у спецфонді, лише забезпечуючи доступ до неї на основі спеціяльного дозволу (наприклад, фахівцям). Голова російського Альянсу незалежних книговидавців і поширювачів книжок Борис Купріянов зазначив: „Бібліотеки не можуть і не мають права звільнюватися від книжок. Вони можуть перестати їх видавати, прибрати з публічного доступу, але треба розуміти, що книжки часто потрапляють до бібліотеки ще до заборони, а так вільно звільнюватися від історії неправильно“. Б. Купріянов додав, що у випадку з українською бібліотекою важко казати щось про масове розповсюдження: „Туди частіше ходили дослідники і представники української діяспори“.
Правозахисники вважають кримінальне переслідування директора бібліотеки прикладом нової репресивної політики.
Ситуацію навколо Бібліотеки української літератури в Москві відстежують і подають актуальні інформації та коментарі УНІАН, „Українська правда“, „Україна Молода“, ТСН.ua, Голос UA, Радіо Свобода, „Кореспондент“.
Неодноразово „Свобода“ вміщувала матеріяли про перебіг подій довкола Бібліотеки української літератури в Москві, друкувала заяви різних організацій з цього приводу.