7 квітня, 2017

Росіяни і білоруси пробують протестувати

26 березня Росією прокотилася хвиля досить масових‚ як на інертне‚ традиційно конформістське суспільство‚ протестів. Скажімо‚ в Москві вони зібрали понад 20 тис. осіб‚ в Санкт-Петербурзі – понад 10 тис.‚ у Краснодарі і Владивостоці – по 1,000. Загалом протестні акції відбулися у 80 російських містах‚ і це вже ніби щось серйозне‚ ніби якийсь осмислений рух проти течії. Невже в путінській Росії‚ котра ментально повернулася в абсурди совєтизму‚ у звичну для російської історії ворожість до всього світу‚ у рабське поклоніння цареві-вождеві‚ можливе пробудження здорових суспільних сил? Невже росіяни також здатні на революційне піднесення‚ на вибух ідеалістичного надхнення? На радикальну заміну кремлівської влади‚ котра веде країну просто до загибелі?

Ні‚ нічого революційного там не було‚ хоч‚ звичайно‚ емоцій не бракувало. Річ у тому‚ що так званий „Фонд боротьби з корупцією“‚ яким керує Олексій Навальний‚ головний опонент Володимира Путіна‚ оприлюднив розстеження стосовно панського життя Прем’єр-міністра Дмитра Медведєва. Зокрема про його резиденцію в Івановській області і про понад 4‚000 гектарів землі‚ відданих прем’єрові в оренду – в перерахунку на доляри – за 60 центів на рік.

Вже на 20-ій хвилині від початку протестного віча у Москві поліція заарештувала О. Навального і застосувала грубу силу до решти учасників. Омонівці збивали людей з ніг кийками‚ відтак пакували до спеціяльних авт. Лише в Москві було затримано понад 800 протестувальників. Арешти відбулися в багатьох інших містах. З бюра „Фонду боротьби з корупцією“ поліція вилучила комп’ютерну техніку.

Якщо ці свіжі події порівняти з протестним „Маршем мільйонів“ у Москві на Болотній площі у 2012 році‚ то тепер заарештованих виявилося удвічі більше. І ще одна важлива відмінність: цього разу протестні акції згуртували довкола себе переважно молодих росіян‚ і це про щось говорить.

Чутлива до соціяльної несправедливости молодь безпосередньо відчуває на собі наслідки деґрадації російської економіки‚ тому надмірне багатство владних осіб на тлі загального зубожіння усвідомлюється не просто як корупція‚ а як хибна‚ антинародна політика. І це вже революціонізуючий чинник. Зі звідомлень західніх інформаційних аґенств („The Washington Post“‚ лондонської „Guardian“) довідуємося‚ що окрім вимоги негайної резиґнації Прем’єра Д. Медведєва‚ протестувальники у Москві та декількох інших містах тримали над головами гасло: „Путін – злодій!“. Тобто‚ десь‚ бодай принагідно‚ дався чути дух київського Майдану.

Цікаво‚ втім – вповні очікувано‚ що всі без винятку російські федеральні засоби масової інформації не відгукнулися ні рядком‚ ні словом на ці загальноросійські антикорупційні акції‚ мовби їх не було. Кремль устами прес-секретаря Дмитра Пєскова назвав протести „провокацією“ і „порушенням закону“.

Це означає‚ що влада перелякалася. Можливо‚ активна участь молоді у протестах певною мірою засвідчує‚ що Кремль близький до втрати контролю за життям суспільства. Нехай кремлівський володар ще втішається 85-відсотковим рейтинґом‚ однак‚ антикорупційні і антивладні виступи загрожують стати спонтанними‚ з непередбачуваними наслідками.

До цього „болю голови“ для В. Путіна дуже небажано додалися події в Мінську‚ білоруській столиці‚ де 25 березня‚ в „День волі“ відбувся „Марш розгніваних білорусів“. Розгніваних подібними причинами – неефективною економікою‚ відсутністю свободи слова‚ а найбільше у цьому випадку – декретом Президента Олександра Лукашенка щодо запровадження податку на безробітних громадян‚ щоб змусити їх працювати.

Поодинокі протести почалися з перших днів березня‚ в „День волі“ вони набули вже рідкісної для сумирних білорусів масовости і напруги. О. Лукашенко‚ як і В. Путін‚ відповів на них безжальним побиттям і арештами. Державний телеканал „Бєларусь-1“ у спеціяльному репортажі звинуватив опозиціонера Миколу Статкевича в одержанні грошей з України на організування місцевого Майдану.

Насправді сама білоруська дійсність ґенерує дух Майдану‚ і вже в експертних середовищах говорять про „східньо-европейську‚ російсько-білоруську весну“. Кремлівський і мінський режими‚ певна річ‚ добровільно не відійдуть‚ російське і білоруське суспільства чекають ще тяжкі часи і великі випробування. І швидше за все‚ не є перебільшенням ця погроза мінського диктатора: „Ми з Володимиром Путіном станемо спина до спини і будемо відстрілюватися“. Це те єдине‚ що вони вміють і на що готові заради збереження влади.

Однак‚ крига‚ здається‚ скресає‚ і дуже можлива велика та бурхлива вода.

Коментарі закриті.