КИЇВ. – У видавництві Анетти Антоненко вийшла друком книга американської письменниці українського походження Ірени Коваль „Незаземлені“. Це автобіографічний роман з назвою в англомовному варіянті „Displaced“. Видавець „Create Space Independent Publishing Platform“. Презентації книги відбудуться у жовтні в Києві, Дніпрі та Львові.
Це вже не вперше книга І. Коваль перекладена українською мовою. Перша „Дві п’єси“ (2002) вийшла у видавництві „Факт“. Це п’єси „Лев і левиця“, „Маринований аристократ“ англійською та українською мовами, щедро ілюстровані фотографіями з вистав за цими творами Київського молодого театру. У виставі „Лев і левиця“ грали актори Національного театру ім. Івана Франка Богдан Ступка та Поліна Лазова. У другій виставі, що йде в Молодому театрі уже 12-ий рік, захоплюють публіку народні артисти України Олексій Вертинський та Ірма Вітовська.
Друга книга, літературна казка „Балерина без пуантів“ (2011), вийшла у видавництві „Дуліби“. За цим твором нині у США хореограф Орландо Паган почав роботу над схемою балету.
Обидві книги видані з підтримкою Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.
Роман „Незаземлені“ – про сестру та брата, яких розкидало в часи протистояння сталінської та гітлерівської тоталітарних систем не тільки по різні боки плянети, а й між соціялістичним та капіталістичним світами. В 1969 році Орест та Ірена, йому 26 років, а їй 22, вперше зустрічаються в Москві та наступний після зустрічі серпень проводять в туристичній подорожі Україною разом з групою американців. Він, залишений батьками немовлям на бабусю, коли втікали в часи Другої світової війни з західної України, та вона, народжена в таборі біженців в Німеччині. Під час взаємопізнання між молодими рідними людьми розвивається несподівана чуттєвість. Документалізм поєднаний з романтичними елементами роману. Так створюються філософські метафори. І головна з них – незаземленість головних героїв. Незаземлені – це ще й ті, що вміють літати, приналежні повітряній стихії, високості. Це люди незакорінені, вирвані з землі потужними політичними надстихіями.
Роман переклав українською мовою Петро Таращук. Серед його перекладів – книги Гиларі Клінтон та Тоні Блера.
Ця документальна трагедія читається легко, як поетична проза, за стилістикою роман на 200 сторінок дещо нагадує латиноамериканський магічний реалізм.
І. Коваль за освітою літературознавець, 1969 року закінчила маґістратуру Університету штату Конектикат у США, 1970 року отримала сертифікат з французької мови і культури паризького університету „Сорбона“, В 1979 році завершила рік докторських студій в університеті Норвіч (Великобританія) працювала позаштатним кореспондентом української редакції радіо Бі-Бі-Сі. Ініціятор і організатор конференції в Києві „Відродження та модернізація української драматургії“ з участю драматургів-інструкторів з Великобританії та України.