18 листопада, 2016

Роздуми після виборів

Мабуть, мало українців в США чи взагалі у світі усвідомлюють собі, що фактично за правилами більшости демократичних країн світу Гиларі Клінтон була обрана президентом США. Вона здобула на 220 тис. голосів по цілій Америці більше, ніж Доналд Трамп. Остаточно вона здобула 47.7 відс. всіх голосів, а Д. Трамп 47.5 відс. Одначе згідно з американською виборчою системою, Д. Трамп здобув 290 виборщиків, а Г. Клінтон тільки 228. Для вибору потрібно 270. Вони будуть голосувати у грудні. Вони не зобов’язані, крім у кількох штатах, голосувати так, як голосував їхній штат, але тут відносно марна надія, бо звичайно 99 відс. випадків виборщики голосують так, як їм наказали виборці. Тобто, у підсумку можна сказати, що більше американських виборців обрали Г. Клінтон, але, як казав Д. Трамп, американська виборча система є „покручена”, тому теоретично покищо Д. Трампа обрано президентом.

Цікавим явищем теж є те, що майже всі опитування перед і під час виборів вказували на перемогу Г. Клінтон. Як сталось, що переміг Д. Трамп? Є тут тільки одна відповідь. Багато виборців Д. Трампа не признавалися при опитуванні. Мабуть, були різні причини: конспірація, тиск, а також і сором. Я мушу признати, що якщо я б голосував за Д. Трампа, то також не признавався. У моєму випадку з сорому.

Треба визнати, на жаль, що було багато українців США, які голосували за Д. Трампа. Я перепитував багатьох тих, що призналися. Відповіді були найбільше на підставі ненависти до політичних можновладців, а зокрема Г. Клінтон і її чоловіка. Були також ті, що голосували вперто традиційно за республіканським кандидатом, який загально вважається більш правим, ніж демократичний. Коли я звернув увагу цим американським українцям на ставлення Д. Трампа до України, то половина не була взагалі ознайомлена з ставленням Д. Трампа до України, а тим менше про його прихильність до Володимира Путіна. Друга половина вважала його вислови з цього питання порожніми фразами перед виборами, які, напевно, зміняться в майбутньому.

Коли я звертав увагу, що ні Д. Трамп, ні його представники не брали участи, хоч були запрошені, у відкритті пам’ятника жертвам Голодомору у Вашінґтоні минулого листопада, що він відмовився від зустрічі з Президентом України Петром Порошенком у вересні та не подав жодних відповідей на виборчий запитник Українського Конґресового Комітету Америки, то майже всі відповіли: „Я цього не знав“, хоча були такі які сказали прямо: „То нічого“.

До речі, були американці українського походження котрі підтримували Д. Трампа, а на питання про ставлення Д. Трампа до України відповіли: „Мене Україна не обходить, я американець“. Я примирився з дійсністю, хоча чекаю далі на зраду виборців у грудні, бо надія умирає останньою.

Я голосував за Г. Клінтон не через безмежну прихильність до неї, а більше через настороженість супроти Д. Трампа. Можу спостерігати, як справиться новий президент, якого я маю за примітива у поведінці як політика і людини, з мінімальною освітою і ще меншими моральними засадами. Його дружина, мабуть, буде перша „перша леді”, котру весь світ бачив або може побачити в еротиці. Але з огляду на велику небезпеку і кривду, яку Д. Трамп може нанести Україні, ні я, ні хто інший з українців, котрі були його противниками, не можуть бути спокійними.

В американській політиці історично великі претензії на вплив і впровадження зовсім відмінної політики має той, хто отримав від виборців незаперечний мандат. Заперечення проти Д. Трампа вже другий день після виборів проголосили багато американців у різних містах Америки своїми демонстраціями. Більшим доказом цього є незаперечні факти, що Д. Трамп не тільки не здобув більше 50 відс. виборців, але здобув менше голосів, ніж його головна суперниця.

Мабуть, для підкріплення свого мандату Д. Трамп плянує скористатися з республіканської більшости в обох палатах Конґресу США. Власне, у цьому буде корінь слабости провадження Д. Трампом антиукраїнської політики. Д. Трамп не тільки не традиційний республіканець. Він також недавній. Його республіканські позиції надумані для виборів. Я не маю найменшого сумніву, що більшість республіканських членів Палати Представників чи Сенату не схвалюють Д. Трампа ні морально, ні етично. Тому відношення США до України треба, як інколи в минулому, ставити через Конґгрес.

В Конґресі чимало добрих приятелів України. Українські кокуси в обох палатах не тільки повинні працювати як у минулому, але також гальмувати проросійську політику Д. Трампа. Є, мабуть, також подальша можливість, що і сам Д. Трамп з часом обуриться на В. Путіна і Росію, тому що інтелектуальна примітивність дуже часто породжує впертість, зухвалість і в кінці противність.

Тому з приходом до влади Д. Трампа українська громадськість в США не сміє відпочивати. Переконувати Д. Трампа (вперту і зухвалу людину) – це малонадійна стратегія. Невтралізувати його, розіграти його з противниками і ворогами України, включно з В. Путіном, а, найголовніше, працювати на підтримку України від наших друзів у Конґресі – це тактика сьогоднішнього дня. Нам, українцям, краще працювати і не втрачати надії навіть при сьогоднішніх обставинах.

Ню-Йорк

Коментарі закриті.