Відомий продюсер і музикант Алекс Ґутмахер з Ню-Йорку, засновник громадської організації і проєкту „Незабутня Квітка“, надіслав до „Свободи“ газетні витинки, які нагадали про родину співачки Квітки Цісик, яка після передчасної смерти набула „зіркової“ популярності в Україні. Є нагода нагадати й читачам про цю родину.
9 лютого 1971 року газета вмістила на першій сторінці повідомення: „У Ню-Йорку помер відомий педагог і скрипаль проф. Володимир Цісик“. Це сталося під час концерту 7 лютого в Українському Музичному Інституті. Разом з дочкою Марією Цісик 57-річний скрипаль грав твори Миколи Фоменка і Джузепе Тартіні. У перерві з дружиною Іванною і дочками Марією та Квіткою зійшов на другий поверх, де йому стало погано. У дорозі до шпиталю він помер.
В. Цісик народився 20 вересня 1913 року в селі Ліски, біля Коломиї. Освіту здобув у Вищому музичному інституті ім. Миколи Лисенка та консерваторії у Львові, згодом вчився у Празі та Мюнхені. У 1942-1944 роках був концертмайстром Львівського оперного театру. У Байройті разом з братом-віолончелістом Зеноном Цісиком та Анатолієм Мірошником створив музичне тріо. За рік народилась перша донька Марія. 1949 року родина Цісиків виїхала до США, де В. Цісик 1952 року став співорганізатором і викладачем в Українському Музичному Інституті. Був керівником струнної оркестри. Також був довголітнім членом Українського Народного Союзу. Поховали В. Цісика у Філядельфії.
А. Ґутмахер зібрав витинки про концерти Марії Цісик. Антін Рудницький писав у „Свободі“: „Марія Цісик, до речі, чарівна, прегарна, молода жінка, яка, не дивлячись на всю її молодість, на сцені виглядає ще молодшою, піяністка не великого, драматично-монументального віртуозівського типу, але наскрізь романтично-ліричного“.
У статті „Марія Цісик“ А. Рудницький закликав до підтримки української музичної молоді: „Є у нас низка талановитих молодих піяністок – ця сама Марія Цісик, Марта Чапельська, Марта Цибик, Віра Симко, у Філядельфії дві дуже талановиті студентки Лідія Артимів і Клавдія Гоца – чому їх прізвищ не бачимо в програмах наших „великих“ концертів? Чи свята Державности, Листопадове, Шевченківське треба завжди вшановувати тільки виступами хорів і співаків-солістів?“.
Старша сестра Квітки Цісик вчилася гри на фортепіяні у концертмайстра Зої Гайдай і Вадима Кіпи, в Українському Музичному Інституті стала ученицею Романа Савицького, а після його смерти перейшла до кляси Любки Колесси, потім продовжила музичні студії в коледжі „Джуліярд Скул“.
25 листопада 1961 року її гру почули по радіо WNYC з програмою творів М. Фоменка. Після цього вона стала постійним акомпаніятором у спільних програмах з батьком. 21 лютого 1965 року піяністка взяла участь у концерті на вшанування Кардинала Йосифа Сліпого, де виступала разом з сопрано Марією Полиняк-Лисогір, баритоном Юрієм Богачевським і композитором Ігорем Соневицьким. Вона виступала з концертами в Ню-Йорку, Філядельфії, Чикаґо, Дітройті, Клівленді, Бостоні, Вашінґтоні, Балтиморі, Рочестері. У шлюбі з Брюсом Мерлі мала двох доньок: Олександру та Саманту. Другий чоловік – Джефрі Бейкер.
Померла в Ню-Йорку після 15-річної боротьби з раком молочної залози, як і її молодша сестра, та як і її мама. 12 грудня 2003 року тижневик „Свобода“ сповістив: „Ділимося сумною вісткою, що 6 грудня 2003 року після довгої та важкої недуги, упокоїлася на 59-му році життя блаженної пам’яті Марія Цісик“.