Підгорецький замок, разом з Олеським і Золочівським, є найпопулярнішим на туристичному маршруті „Золота підкова Львівщини“, виплеканому директором Львівської ґалерії мистецтв Борисом Возницьким. Замок є історико-архітектурним шедевром ХVІІ ст., одиним із найкрасивіших замків України в стилі ренесансу, який за вишуканістю не поступається французькому Версалю. Розташований він у селі Підгірці Львівської області.
Головний орієнтир в Підгірцях – багато прикрашений скульптурами костел-усипальня графів Жевуських. Від костелу 300-метровою липовою алеєю потрапляємо в замок, більше схожий на палац, ніж на фортецю. Він різко контрастує з суворими, войовничими фортецями Поділля. Замок належав родині Підгорецьких. Від прізвища перших власників і походить назва замку.
Бастіон замку. (Фото: Олександер Костирко)
У 1633 році гетьман Станіслав Конецпольський купив у Підгорецьких фортецю і почав її облаштовувати за проєктом архітекторів Ґійома Лавасера де Боплана та італійця Андреа дель Аква. Будівельні роботи велися з 1635 року по 1640 рік. У чотирьох кутах палацу звели потужні п’ятикутні бастіони: рідкісне поєднання палацу і оборонної споруди.
Замок сильно постраждав у ході визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Відновлювальні роботи проводилися вже при новому господарі палацу – Янові III Собеському, який отримав Підгорецький замок як подарунок. Через вісім років після реконструкції на Підгорецький замок звалилося нове лихо – татари, в результаті нападу яких палацові будівлі отримали серйозні пошкодження. Від сина Яна ІІІ – Костянтина – замок разом з численними селами перейшов до Жевуських.
Граф Жевуський зібрав у Підгорецькому замку велику колекцію картин, зброї, старовинних книг та меблів і зажив слави найгучнішими гуляннями, що затягувалися на тижні. Їх супроводжували фаєрверками та гарматними пострілами. Гості збирались у величезній їдальні, прикрашеній 72-ма портретами. Розважали гостей оркестра і власний театр гетьмана. У замковому парку прогулювалися рідкісні птахи. Для численних гостей та їх слуг біля замку збудували корчму-заїзд з сонячним годинником на стіні, який зберігся й дотепер. Тут зупинявся Оноре де Бальзак. Були в замку кармазинова кімната, а також китайський, золотий, дзеркальний, мозаїчний, зелений кабінети. Усі цінності, що зберігалися в кабінетах і залях, відповідали їх назвам.
Влітку 1915 року замок став місцем постою 5-го австро-угорського корпусу. Потрапивши на лінію фронту, замок опинився під загрозою знищення російської армією. Однак завдяки наказові генерала Брусилова замок зберегли, проте пограбували. Під час Другої світової війни споруда теж сильно постраждала, а після війни художні цінності були значною мірою знищені радянськими військовослужбовцями Золочівського ґарнізону, а те, що залишилось, передали до львівських музеїв.
В 1956 році в замку сталася велика пожежа і від палацу залишились голі стіни. В 1960-их роках споруду реставрували, проте ні плафонів, ні мармурових підлог відновити не вдалось.
Лише вісім років тому замок став музеєм і улюбленим місцем для романтичних прогулянок. Деякі туристи приїжджають сюди з бажанням зустріти привид Білої Панни – дружини Северина Жевуського, яку той через ревнощі нібито замурував у стінах замку. Інші „очевидці“ бачили поруч з замком постать молодої жінки.
Туристи на подвір’ї замку.