Щодня інформаційні служби світу приносять до „Свободи“ добірки новин, на які в газеті просто не вистачає місця. Редакція намагається подавати бодай стисло окремі з них. Нижче вміщено розповіді про події, яким у лютому приділили багато уваги засоби масової інформації, зокрема Бі-Бі-Сі, УНІАН, „Українська правда“ та інші.
„Херсонес“ залишається в Україні
„Херсонес“ залишається українським, згідно з рішенням ЮНЕСКО. (Фото: УНІАН)
25 лютого ЮНЕСКО заявила, що музей-заповідник „Херсонес Таврійський“ залишається українським для всього світового співтовариства, незважаючи на окупацію Росією. Про це заявила постійний представник Росії при ЮНЕСКО Елеонора Митрофанова. „Було голосування в ООН і покищо Крим не визнаний російським у міжнародно-правовому розумінні цього питання“, – сказала вона.
У жовтні 2015 року Комісія з питань програми і зовнішніх взаємин Виконавчого комітету ЮНЕСКО схвалила прийняття ініційованого Україною рішення „Моніторинґ ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)“. В основу рішення покладено пункти Резолюції Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіяльної цілісности України від 27 березня 2014 року. Херсонес увійшов у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 2013 році.
Національний заповідник „Херсонес Таврійський“ – велика музейна та науково-дослідна установа, в його склад входять давнє городище, ділянки унікальною сільськогосподарської округи („хори“) і середньовічні фортеці Чембало і Каламіта. Це місто засноване древньогрецькими колоністами понад 2,500 років тому на південному заході Криму. Саме у Херсонесі відбулося хрещення київського князя Володимира, який потім поширив християнство на всю Київську Русь.
Раніше Україна застерегла російську сторону від проведення будівельних робіт на території національного заповідника. Але фактично Росія господарює в заповіднику на власний розсуд. Народний депутат України Людмила Денісова повідомила, що до російського музею „Ермітаж“ (Санкт-Петербурґ) терміново вивозять унікальні колекції з „Херсонеса Таврійського“. Губернатор Севастополя Сергій Меняйло заявив 25 лютого, що ученим ЮНЕСКО не можна приїздити до Херсонесу, доки його не визнають територією Росії. „Марно приїдуть, то й точку зору поміняють“‚ – сказав він.
Я був у Херсонесі й зберіг незабутнє враження від безлюдного міста з білими мармуровими колонами, у яких було чутно посвист морського вітру, бо море лежало поруч і вимивало у хвилях білі шматки колишнього грецького посуду. Руїни історичного собору були у загороді, на якій таблиця застерігала про небезпеку падаючих з будівлі її уламків.
Через хворий зуб став „карателем“
Громадянина України Сергія Литвинова судять в Росії як „українського карателя“, якому приписують вбивство 40 громадян Росії, у тому числі дітей, зґвалтування. Він жив у селі Комишне, у п’яти кілометрах від російського кордону. Його дружина Олена Папушина востаннє бачила С. Литвинова 12 серпня 2014 року. Він страждав від зубного болю і сільський фельдшер Галина порадила йому піти на російську територію, де були лікарі. „Коли Литвинов прийшов до мене, я зрозуміла: треба різати. Кажу, давай йди в селище Тарасівське, там є лікарня. І він пішов“, – розповідає вона.
32-річний С. Литвинов народився на Луганщині, має сім клясів освіти, стільки ж дітей. На життя заробляв випадковими підробітками: копав ями, пас худобу, допомагав місцевому фармеру. В армії не служив, у збройний конфлікт на сході залучений не був. Але в матеріялах Слідчого комітету Росії став „карателем“ батальйону „Дніпро“. За матеріялами слідства батальйон „Дніпро“ „здійснював каральні операції“ в районі Станиці, де насправді ніколи не діяв, а в селищі Широкий, в якому начебто перебувала його база‚ українські військові не базувалися. У самому батальйоні „Дніпро“ стверджують – ніколи такий у в них не служив.
У лікарні йому подали хірургічну допомогу. Інші хворі повідомили поліцію, що у палаті перебуває „каратель“. С. Литвинова вивезли до Ростова-на-Дону, де з ним проводили слідчі дії. Але слідство зайшло в глухий кут: не виявлено тіл начебто вбитих С. Литвиновим людей, немає свідків „каральних акцій“, жодного очевидця чи потерпілого не знайшлось.
У Тарасівському районному суді адвокат Віктор Паршуткін назвав справу С. Литвинова вигадкою від початку до кінця. За його словами, справа сфабрикована з пропаґандистською метою – показати російському телеглядачеві „звірства“, що їх скоюють українські військові на Донбасі. Консулові України у Ростові-на-Дону Олександрові Ковтунові С. Литвинов заявив, що над ним знущалися, катували, тому він підписав звинувачення проти нього.
Міністерство закордонних справ України включило С. Литвинова до списку політичних в’язнів України в Росії. Тепер слідство вигадало нове звинувачення: нібито С. Литвинов вкрав у росіянина два авта. Потерпілий ніби впізнав С. Литвинова за показаною слідчим світлиною. Справа „українського карателя“ у Росії: півтора року без доказів.