У 2015 році 90 осіб прислали до Фундації ім. Івана Багряного 125,240 дол. на різні потреби в Україні та діяльність Фундації. Видано протягом року 135,042 дол. на лікування вояків української армії, поранених на війні з російським аґресором на сході України, на допомогу видавництвам, студентам, сиротам, газетам, журналам та деяким установам діяспори. Прізвища жертводавців та суми пожертв впродовж року щомісяця подавалися на сторінці Фундації в газеті „Свобода“ та в Бюлетені Фундації.
Найбільші пожертви надійшли в 2015 році: 39,673 дол. з спадщини члена Фундації Віри Канорейської з Канади, 20,000 дол. – від Галини та Олексія Воскобійників, 15,811 дол. – від філії ОДУМ у Філядельфії, по 10,000 дол. – від Віри й Богдана Боднаруків та парафії св. Покрови в Філядельфії. Понад 500 дол. прислали Галина Свічковська, Оксана Мостович, Іларіон Хейлик, Анатолій Валюх-Брантон, Василь Стан, Іван Гнип, Василь Карпенко, Віктор Бабанський, Петро Китастий, Володимир Могучий, Марія Фізер, Федір Гайовий та Фундація „Самопоміч“ з Чикаґо. 72 жертводавці прислали суми, менші ніж 500 дол. Управа Фундації щиро дякую Всім жертводавцям!
Старанням Сергія Козака‚ колишнього редактора газет „Українські вісті“ та „Літературна Україна“, а тепер головного редактора серії „Бібліотека „Літературної України“ видано з фінансовою допомогою Фундації й передані бібліотекам України книги „Полтавщина літературна“, „Покажчик журналу „Пороги“, „Нові дні“ на берегах Онтаріо“ (про журнал, який довгі роки редаґував Петро Волиняк), „Літературне обличча української еміґрації“, „Арґентинські запорожці з думкою про Україну“, „Із Шевченком на чужині“, „Статті Петра Ротача“, „Таємниця школи ч. 63 – правда і брехня гібридної війни“ Юрія Пригорницького, „Від Миколи Гоголя до Івана Багряного“ та багато інших.
У видавництві „Смолоскип“ видано книгу „Фундація ім. Івана Багряного, хроніка доброчинної діяльности в Україні та за її межами“‚ яку підготував представник Фундації в Києві Олександер Шугай, та книгу „Українські письменники за океаном“ Миколи Француженка‚ колишнього члена Фундації. „Смолоскип“ також готує до друку книгу „Українська літературна критика“ (упорядник Віра Агаєва). В книзі буде зібрано журнальну критику та статті Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Хвильового, багатьох інших. О. Шугай приготував книгу Василя Мисика „Цвіт вишні, або втрачене кохання“. Валерія Бакуліна з Охтирки – міста‚ де народився І. Багряний – видала книгу „Хто вкрав істину“. На видання цих книг дала гроші Фундація.
Понад 17 тис. дол. вислано в Дніпропетровськ на допомогу сиротам, лікування вояків, пресовий фонд журналу „Бористен“, інші потреби.
Світовому Конґресові Українців та Злученому Українському Американському Допомоговому Комітетові вислано понад 20 тис. дол. для потреб української армії. Товариству української мови, яке очолює В. Боднарук передано 11,050 дол. для допомоги „Просвіті“ в Україні. Ліґа Українських Меценатів, яка влаштовує кожного року конкурси української мови‚ отримує від Фундації, як члена Ліґи‚ щороку по 5,000 дол. Фундація додає гроші‚ які прислали на цю ціль інші особи.
Фундація підтримує фінансово газети „Літературна Україна“, „Світ-інфо“, яку редаґує Петро Антоненко‚ представник Фундації в Чернігові, „Промінь Просвіти“ в Кривому Розі, журнали „Універсум“ в Львові, який редаґує Олег Романчук – представник Фундації в Львові, „Бористен“ та Бюлетень „Наша Церква Київський Патріярхат“, який редаґує представник Фундації в Дніпропетровську Фідель Сухоніс та журнал „Березіль“ в Харкові, який редаґує Володимир Науменко.
В 2015 році Фундація надала звання лавреата‚ вручила диплом разом з чеком на 1‚000 дол. редакторові газети „Свобода“ Левкові Хмельковському. По 1‚000 долярів вислано хворим в Україні, Гарвардському університетові на дослідження Голодомору 1932-1933 років в Україні, Українській Вільній Академії Наук, Фундації „U.S.-Ukraine“, Бібліотеці ім. Симона Петлюри в Парижі, Києво-Могилянській Академії та іншим установам діяспори.
Завершилося висування кандидатур на найвищу державну творчу нагороду – Національну премію України ім. Тараса Шевченка на 2016 рік.
Всеукраїнське товариство „Просвіта“ висунуло на здобуття нагороди відомого дослідника О. Шугая за двотомник „Іван Багряний: нове й маловідоме, есеї, документи, листи, спогади, нотатки, факти“ та книгу „Фундація імені Івана Багряного (хроніка доброчинної діяльності в Україні та за її межами)“.
О. Шугай десятки років досліджує і видає книги про життя і творчість І. Багряного. Новий двотомник автора – це велике фундаментальне дослідження. Досить сказати, що перший том має 960, а другий –1‚048 сторінок! Передмову до видання написав академік Іван Дзюба.
До першої книги увійшли матеріяли з архівів КҐБ, відгуки представників української діяспори і закордонних рецензентів на творчість І. Багряного, витяги з преси, спогади очевидців про поїздки І. Багряного до Бельгії, Англії, США, Канади, щоденникові записи та есей Василя Липинського й інші досі невідомі документи.
До другої книги увійшли матеріяли, що освітлюють період життя і творчости І. Багряного в Німеччині, в Новому Ульмі. Показано, в яких нелегких умовах автор творив роман „Сад Гетсиманський“, „Буйний вітер“ та інші твори. Вміщено маловідомі статті, нотатки, дарчі написи й автографи, політичні карикатури. Сторінки обох книг доповнені рідкісними архівними фотами.
Проф. Василь Яременко писав про двотомник: „Такої цілісної праці про життя і творчість когось з інших українських письменників в українському літературознавстві немає“. Д-р Юрій Шаповал зауважив: „Цей двотомник дає величезну поживу в роздумах про постать Івана Багряного в контексті української емірації“. Журналіст Володимир Біленко: „Коли ми навчалися в Київському університеті в 1950-их роках, то не знали, що є Іван Багряний, що 1950 року вийшла його книга „Сад Гетсиманський“. Моїх діда й бабу забрав Голодомор, батька, коли мені було 10 років, забрала війна, а пам’ять мою і свідомість отруїла більшовицька ідеологія. У цьому трагедія мого покоління. Добре‚ що ми‚ нарешті‚ повернулися до того, з чого треба було починати“.
Д-р Михайло Наєнко: „Це третя величезна праця Олександра Шугая про Івана Багряного. Попередні – роман-дослідження „Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду“, а також „Під знаком Скорпіона“. Діяспорній літературі велося не просто. Дуже шкода, що Багряний так пізно приходить в Україну. Хоч коли я вчився (це 1962-1963 pоки) ми вже читали „Сад Гетсиманський“, за що студентів переслідували. Твори Івана Багряного були наче місток між письменниками 1920-их років і шістдесятниками“.
О. Шугай матеріяли для цих книг шукав не тільки в архівах України‚ а й багато їх особисто привіз зі США, Канади, Західньої Німеччини. Підготував ще й третю книгу про Багряного.
Газета „Світ-інфо“‚
Чернігів