Окреслення „корисні ідіоти” походить ще з часів більшовицької революції та перших днів формування СРСР, коли на Заході під ідеологічним впливом та частинної наївности з’являлися особи (багато навіть визначних), котрі своєю прихильністю та пропаґандою комунізму допомагали влаштовувати тюрму народів під назвою СРСР. Серед українців теж бути представники цього явища.
Сьогодні після провалу СРСР, поважного розкриття його злочинів та після наївностy щодо можливості феномену демократичної Росії та відкритого вторгнення Росії вже після розпаду СРСР на території своїх сусідів, здавалося, що „корисних ідіотів” вже немає і не буде. Одначе, виявляється, що в політиці все можливе. До речі, зокрема, серед американської лівизні навіть після таких значних подій аґресій Росії появлялися і далі появляються прояви ностальгії за Росією совєтською та царською, Росією Достоєвського, захисницею східнього Православ’я. Про це ностальгічно говорить і диктатор Росії, рафінований у брехні Володимир Путін, визнання якого чомусь зростає не тільки в Росії, але також на Заході.
Зростаюче визнання зухвалого і відкритого злочинця, який має досвід винищення дітей і жінок в Алеппо, в Сирії через війська свого суроґата Башара аль-Асада – це іронія сьогоднішньої політики.
Але також подібними прикладами іронії сьогоднішньої історії стали інші явища, зокрема, після останніх президентських виборів в США. Вибраний Президент США, який за останніми даними здобув майже 3 млн. менше голосів, ніж його супротивник, не осудив останні перемоги В. Путіна ні у Сирії, ні у кіберпросторі.
Я особисто був проти кандидата у президенти Дональда Трампа. У саму виборчу ніч я був приголомшений його перемогою. Я сподіваюся найгіршого у американській закордонній політиці, особливо щодо Росії та тим самим до України. Я досі не розумію і осуджую тих американців, зокрема українського походження, які не керувалися добром України при виборах. Я зрозумів, що їхні інколи патріотичні вислови – це просто блюзнірство. Один „корисний ідіот” навіть написав статтю після виборів у своїй власній газеті під заголовком „Америка перемогла.”
Одначе, навіть при поразці може бути щось позитивного. І, здається, так сталося і цього разу. Американська газета, напевно найбільш престижна, але також найбільш ліва, котра друкувала статті тенденційного „аґента” СРСР Волтера Дуранті про Голодомор 1932-1933 років, сьогодні своїм протиставленням до Д. Трампа стала відкрито проти Росії, вказуючи майже на кожному кроці про ворожі відносини між США і Росією, на ідеологічну і моральну прірву між демократією та диктатурою.
15 грудня 2016 року „Ню-Йорк Таймс” видав редакційну статтю під заголовком „Заперечення Дональда Трампа щодо Росії”, у якій вказується на досконале дослідження Центрального Розвідувального Управління про втручання Росії у виборчий процес США через кібернетичне „гакерство” на користь Д. Трампа та що вказівка на це прийшла від самого Володимира Путіна. Газета поставила питання: чи при існуванні такої сили доказів Д. Трамп є просто „корисним ідіотом”, чи може корисним для Росії, але далеко не ідіотом, бо це він робить тенденційно, хоча не зовсім зрозумілим мисленням, крім власної користи.
Газета покликається на твердження заступника міністра закордонних справ Росії Сергія Рябкова, який підтверджує існування контактів між Москвою та виборчим штабом Д. Трампа і підкреслює, що люди з штабу продовжують контакти з російськими представниками.
Мабуть, ще більш переконливою у злонамірах Д. Трампа є цитата, якою користується „Таймс”, від молодшого Дональда, сина обраного президента, який підтверджує, що бізнесові зв’язки Д. Трампа з Москвою походять ще з пізніх 1980-их років та що „росіяни становлять досить диспропорційну частину з наших активів, ми бачимо багато грошей, які походять з Росії”.
Тобто чи „корисний ідіот”, чи корисний конь’юнктурист – немає сумніву, що майбутній Президент США Д. Трамп корисний для Росії. Я ніколи не думав, що буду хвалити „Ню-Йорк Тамс” за прихильне і об’єктивне ставлення до справ, які мають безпосереднє відношення до України. Але я також ніколи не передбачав, що Росія знайде стільки „корисних ідіотів” серед самих українців.
Ню-Йорк