12 березня, 2016

Про авторів Гимну України

Музику до слів Павла Чубинського „Ще не вмерла Україна“ затвердила уживати як український гимн Українська Центральна Рада 1917 року в Києві, а 1919 року – уряд Західньоукраїнської Народної Республіки. В серпні 1991 року Верховна Рада України проголосила Україну незалежного державою й постановила, що українським гимном буде „Ще не вмерла Україна“.

Хоч в російській імперії й скасували кріпацтво 1861 року, але уряд Росії Валуївським указом забороняв українську мову та літературу, а Україну уважав провінцією Росії, називаючи її Малоросією. Тому було заборонено видавати будьщо українською мовою в російській імперії. Як відповідь на Валуївський указ поет, збирач скарбів української культури, етнограф, фолкльорист і статистик П. Чубинський родом з Борисполя на Полтавщині (тепер на Київщині) написав вірш „Ще не вмерла Україна“.

Цей вірш він написав під вливом гимнів двох інших держав – Польщі та Сербії. Є перекази, що у його помешканні було зібрання української громади, на якім були студенти з Сербії, які заспівали свій гимн-пісню, яка йому дуже сподобалася і схвилювала його. Він, залишивши своїх гостей, в іншій кімнаті написав вірш „Ще не вмерла Україна“, який того ж дня прочитав своїм гостям.

П. Чубинський народився 27 січня 1839 року. Середню освіту здобув в київській гімназії, а юридичну – в Петербурзі. За працю етнографа був відзначений золотою медалею Академії Наук і Міжнародної Етнографічної Комісії в Парижі. Вважають, що за вірш „Ще не вмерла Україна“ був виселений з України й перебував на засланні в Архангельській губернії, де й помер.

Недалеко від дороги Київ-Бориспіль‚ де тепер летовище‚ була садиба поета, автора сімох великих томів фолкльорного матеріялу. На початку 1930-их років комуністична влада наказала розібрати його будинок на дрова. З дощок і колод побудували в сусідньому селі сховище для насіння‚ яке стоїть і тепер. Місце, де стояв дім П. Чубинського, заросло бур’яном. В Україні робилися заходи, щоб відбудувати будинок П. Чубинського на місці‚ де він стояв і відкрити в нім музей.

Музику до вірша П. Чубинського складали українські композитори Михайло Вербицький, Кирило Стеценко та інші.

Пісню найчастіше співали на мелодію М. Вербицького‚ який походив з священичої родини на Львівщині‚ закінчив духовну семінарію‚ захоплювався грою на різних музичних інструментах, а особливо на гітарі, давав лекції співу й музики та був дириґентом хору в Львові. У 1839 році переїхав з двома синами з Львова до Перемишля, де служив у єпископській канцелярії. У 1850 році став священиком на парафіях в Завадові, Залужжі, в селі Млини біля Явора на Посянні. Він є автором численних музичних композицій для чоловічого й мішаних хорів, музики до різних драматичних творів, які за його життя виставлялися в театрах Галичини.

Вірш „Ще не вмерла Україна“ дали М. Вербицькому 1863 року‚ щоб він написав до нього музику. Вперше цю пісню виконав хор 1864 року в Львові, а 1865 року – на Шевченківському святі в Перемишлі. Пісня появилася друком вперше 1865 року в львівському збірнику „Кобзар“, і завдяки легкій до співу мелодії швидко поширилася в Галичині, а пізніше, спершу нелеґально, й на Наддніпрянській Україні, яка була тоді частиною Російської імперії, де українська мова, культура і навіть назва Україна були заборонені.

Помер о. М. Вербицький 19 грудня 1870 року в селі Млинах, де й був похований.

Коментарі закриті.