Добре відомо‚ що зло активніше і далекоглядніше‚ ніж добро. Зокрема зло‚ втілене в московському великодержавному шовінізмі. Підступне‚ вигадливе‚ з тисячами облич‚ котрі нелегко відразу розгадати‚ воно вже віки сіє довкола себе темряву і ненависть. Де не досягає свого грубою силою‚ там в хід іде солодкий спів московських сирен – про мир‚ дружбу і братерство між народами‚ про християнські цінності. Коли щось подібне чуємо‚ це означає‚ що на якомусь напрямі Москва програє й тому заздалегідь готова моментально змінити і напрям‚ і тактику.
По кількох тижнях після Всеправославного Собору на грецькому острові Крит дедалі яснішими стають причини неучасти в ньому московського Патріярха Кирила. Головна з них: Російська Православна Церква звикла вважати себе центром світового православ’я. Їхати на територію Вселенського Патріярхату і цим самим визнавати першість Константинополя – то було для Кирила рівнозначне програній битві. По-друге‚ Вселенський Патріярх Варфоломій не пообіцяв Кирилові забути свою візиту до Києва 2008 року‚ коли вже так близенько було до визнання Константинополем Київського Патріярхату. Критський собор не обговорював цього страшного для Москви питання‚ але воно відкрите і волає до християнського світу гарячою актуальністю. Якщо це станеться – а станеться неодмінно – Московський Патріярхат‚ лише п’ятий за значенням в середовищі 15 Православних Церков‚ без України взагалі перетвориться в жалюгідну церковну провінцію. Цей процес вже почався і його не спинити. За два останні роки майже 80 церковних громад перейшли від Української Православної Церкви Московського Патріярхату до Української Православної Церкви Київського Патріярхату.
А цими днями Собор Української Автокефальної Православної Церкви звернувся до Вселенського Патріярха Варфоломія з проханням прийняти Церкву під омофор Константинопольської Матері-Церкви – на правах Української Праославної Церкви‚ якою вона була до 1686 року.
Унеможливити вкрай небажаний для Москвы розвиток подій і був покликаний путансько-гундяєвський плян „Б“.
3 липня з донецької Святогірської лаври Московського Патріярхату почалася „хресна хода за мир в Україні“. Московські батюшки‚ ці вовки в овечих шкурах‚ проповідують мир і любов – під вибухи російських мін і ракет на Донбасі. 9 липня подібна „хресна хода“ вийшла з Почаївської Лаври на Тернопільщині‚ що‚ на жаль‚ також досі належить Московському Патріярхатові. 27 липня вони мають зустрітися в Києві‚ на Володимирській гірці. Третя „хресна хода“ вирушила з Харкова. У пресі вже потрапили фотографії „православних“ з російськми георгіївськими стрічками на грудях і з портретами царя Миколи ІІ.
Це ніщо інше‚ як велика і небезпечна провокація Кремля силами „п’ятої колони“ всередині суверенної української держави. Метою є спричинити в Україні ще більше внутрішнє напруження‚ а відтак скомпрометувати Україну в очах світу.
„Хресна хода на Київ – очевидна операція Кремля. І ще більш очевидний провал українських спецслужб, усієї інформаційної політики уряду України. Ми втратили Крим, тому що всі роки фіктивної „незалежности“ в Криму не проводилося української, національної політики. Ми втратили частину Донбасу, тому що влада не знала, що сказати жителям сходу, одурманеним російською пропаґандою. І зараз ми бачимо, що в Україні в умовах війни активно діє п’ята колона з добре підготовлених спеціялістів Федеральної служби безпеки, церковних аґентів впливу, і десятків, а може й сотень тисяч людей, просякнутих великодержавною, шовіністичною, псевдоправославною московською ідеологією“‚ – пише відомий український волонтер Юрій Касьянов.
Ще декілька поглядів на цю подію.
Політолог Олександер Палій:
„Цією ходою Московський Патріярхат хоче повернути „рускій мір” в Україну після його дискредитації війною. Хоче реабілітувати його лицемірними закликами до миру. Це – парада лукавих! Замість того, щоб закликати Путіна припинити війну (а він один це може зробити, бо саме він її розв’язав), московські попи займаються організацією фарисейських демонстрацій в Україні. Провокації під час цієї ходи, звісно, ймовірні. Московські попи зацікавлені прикрити путінське кровопролиття, страшні злочини в Україні і Сирії розбитими носами. Це у них такий піар…“.
Головний редактор львівського культурологічного журналу „Ї“ Тарас Возняк:
„Нинішня „молитовна хода” — очевидна провокація двох підрозділів Федеральної служби безпеки. Один з них так і називається. А другий — Російська Православна Церква. Ця провокація покликана максимально розхитати ситуацію в Україні, і не є одиночною. Вона підкріплюється погіршенням ситуації на фронті, бльокуванням парляментської трибуни з боку представників Радикальної партії і „Батьківщини”. Тобто — організовується колапс країни. Чим швидше і чим жорсткіше наша влада зареаґує, тим швидше відіб’ємо цю наглу провокацію. У країні іде війна, а тут нам знову підсувають якихось „казачків”. Як має діяти влада? Вона саме знає це! На те ми її і обирали, на те у неї є спецслужби, армія, поліція. На те ми платимо їй заробітну платню…“.
Керівник Департаменту з питань релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш:
„Цю „ходу“ задумано як ідеологічну акцію Української Православної Церкви Московського Патріярхату — для показу своєї масовости, сили і впливовости в Україні. Прикінцева мета — зібрати якомога більше віруючих 27 липня на Володимирській гірці і засвідчити свою свою чисельність. Йдеться про дуже технологічну річ, яка має весь комплекс логістики, медійну, юридичну складові, сильний менеджмент.
За законом, українські громадяни мають право і можливості для самовиявлення релігійних чи будь-яких інших переконань і почуттів. Відтак ця хресна хода вкладається у рамки українського законодавства. Але якщо під час цього хресного ходу його учасники виголошуватимуть гасла, вчинятимуть дії, які суперечитимуть українському законодавству (так, як це було нещодавно у Харкові, де зафіксували георгіївські стрічки, ікони так званої царської сім’ї Миколи ІІ), то це буде порушенням вітчизняного законодавства. І тоді правоохоронні та інші органи повинні діяти відповідно“.
У відповідь на ці коментарі і перестороги народний депутат‚ член колеґії Міністерства внутрішніх справ Антон Геращенко закликає не перебільшувати маштабів і значення „хресної ходи“‚ „оскільки українським правоохоронним структурам відомі всі деталі того‚ що відбувається… Якщо хтось закликатиме до порушення територіяльної цілісности України чи до повалення її влади‚ то буде зшекоджений“.
Залишається сподіватися‚ що саме так і буде.