ФІЛЯДЕЛЬФІЯ. – 12 листопада відбулась міжнародна наукова конференція „Екуменічні діялоги між Сходом і Заходом: католицизм і православ’я в Україні“. Конференцію у Ла Сальському університеті організували Релігійне Товариство Українців Католиків „Свята Софія“ США й Програма Центрально- та Східньоевропейських студій універстету.
Відкрив її Леонід Рудницький. Представниця університету Вікторія Кетц привітала доповідачів та учасників конференції.
Професор університету Нотр-Дам, Індіяна, о. Юрій Аввакумов розпочав ранкову сесію доповіддю „Берест 1596 та Львів 1946: екуменічні уроки двох драматичних подій церковної історії“. Він критично оцінив антиісторичну псевдо-думку, яку й надалі підтримує Російська Православна Церква Московського Патріярхату, про те, що неправомірний і неканонічний Львівський псевдо-собор був лише відплатою за рівно ж протиправний і позбавлений канонічної сили собор у Бересті. Говорячи про тенденцію „конфесіоналізації“, яка лежить поміж цими двома подіями і яка відбувалася у цілковито інших контекстах, о. Ю. Аввакумов наголосив, що надійшов час подолати „католицько-православний“ конфесійний розкол.
Професор Української православної Свято-Софіївської семінарії у Савт-Бавнд-Бруку, Ню-Джерзі, о. Ентоні Перкинс говорив про ліквідацію поділу православ’я в Україні на базі діяспорної моделі поєднання. Він висвітлив численні спроби об’єднання кількох Православних Церков української діяспори і застосував їх до сучасного розладу у взаєминах між православними в Україні.
Декан богословського факультету Католицького Університету Америки о. Марко Морозович виголосив доповідь „Псевдо-собор 1946: літургічний зміст та ідентичність“. Він зокрема наголосив на виключно політичних мотивах ліквідації Української Греко-Католицької Церкви в 1946 році та на жорстокості заходів цього процесу. Відтак о. М. Морозович переніс свою увагу на Церкву в діяспорі, де зроблено чимало спроб щодо очищення візантійського обряду з нашарувань та запозичень із латинських літургічних практик.
Голова Українського патріярхального руху в США Андрій Сороковський виступив у ролі коментатора доповідей сесії.
Головою післяобідньої сесії став керівник відділу післядипломної освіти в Манор Коледжі, Пенсильванія‚ Микола Рудницький.
Професор Інституту Східньо-християнських досліджень ім. Митрополита Андрея Шептицького в Університеті св. Павла в Отаві (Канада) о. Петро Ґаладза висвітлив тему „Почитання Йосафата Кунцевича як один із чинників церковного поділу: Status Quаestionis у світлі cучасних екуменічних успіхів та поразок“. Він накреслив небезпроблемний шлях розвитку культу св. Йосафата, який загинув мученицькою смертю 1623 року і якого канонізовано 1867 року.
Як продемонстрував о. П. Ґаладза, на культ єпископа-мученика склалися національні, політичні, конфесійні й екуменічні фактори. На думку доповідача, чіткіша історична свідомість подасть більш контекстуальний погляд на особу св. Йосафата.
Прес-секретар Товариства Українців Католиків „Свята Софія“ в Римі о. Андрій Солецький представив постаті Митрополита Андрея Шептицького та Патріярха Йосифа Сліпого як передвісників екуменізму. З’ясувавши цей термін, доповідач розглянув еволюцію екуменічної думки впродовж ХХ ст., базуючись на творах та діяльності цих двох церковних мужів.
Фраґменти новітньої церковної історії накреслив у своїй доповіді ветеран катакомбної церкви о. Володимир Баран, нині – парох Української католицької церкви св. Володимира в Палмертоні, Пенсильванія. Ділячись своїми спогадами про душпастирювання у підпіллі, о. В. Баран підкреслив ізольованість та відмежованість існування переслідуваної церковної спільноти.
Його коментар про те, що чимало мирян підпільної Церкви неодноразово плутали терміни „екуменізм“ та „комунізм“, є свідченням глибокої прірви між інтелектуальним життям Церкви та щоденним існуванням її вірних. Дискутаном сесії був А. Сороковський.
Конференція, в якій взяли участь студенти, науковці, представники духовенства та монашества, була нагодою для широкого загалу ознайомитися зі складною, а подекуди контроверсійною історією екуменізму в Україні.