ПАРСИПАНІ, Ню-Джерзі. – 21 травня Руслан Якобчук і Сергій Багулов з Української євангельської церкви у Савт-Рівері‚ Ню-Джерзі‚ відвідали у Вашінґтоні поранених українських вояків‚ які перебувають на лікуванні у „Walter Reed National Military Medical Center“ в Бетесді, Мериленд. Гості привезли землякам борщ‚ ковбасу та свіжі числа тижневика „Свобода“‚ До частування борщем долучилася Джетая Тейлор з Військово-морських сил США, яку теж лікують у медичному центрі.
Вадим Мазниченко на фронт потрапив з Корсунь-Шевченківського на Черкащині і на війні перебував лише три дні. 30 вересня 2015 року під час жорстокого мінометного обстрілу біля села Старогнатівки втратив ліву руку і половину правої ноги. У Вашінґтоні йому зробили протези і він показав гостям як вправно вирізає папугу з ананаса. Вдома на його повернення чекає кохана дівчина Яна з села Деренківець.
У липні 2014 року в бою під Георгієвкою міною був поранений Олександер Косолапов з міста Щастя на Луганщині, боєць батальйону „Айдар“. У нього були травмовані обидві ноги‚ втратив багато крови. До тями довго не приходив. Він розповів про себе: „Після звільнення рідного міста Щастя, моя сім’я переїхала до Львова. В бою було в мене 20 чоловік і два танки. Ми мали тримати дорогу з боку Лутугіного. Перший набій розірвався біля танка, а другий прямо на мені і майже відірвав мені ногу. Там залишився мій син Володимир і він тримає оборону. Я воював за свою батьківщину. До 2004 року був звичайним з „рускоязичного населення Донбасу“‚ вважав СРСР своєю батьківщиною, називав українців – хохлами. Особливо вплинув на мене Майдан 2004 року. Тоді я почав вчитися бути українцем. Коли мої земляки дізналися, що я пішов воювати за Україну, то вони зненавиділи мене. Кожен з них вважав за необхідне подзвонити мені і пообіцяти відрізати мені голову. Свати поставили дочці ультиматум: або вона їде разом з ними у Росію, або вони лишають її саму і забирають з собою маленького онука. Дочка і син зробили вибір‚ а свати втекли самі, залишивши онука“.
С. Багулов теж з Луганська і теж став на бік України. Разом з дружиною Настею вони вже вислали воїнам чимало пачок з подарунками. Їздили й самі на фронт.
Гостей вітала у шпиталі й Дж. Тейлор‚ маючи нагоду показати вміння службової собаки Кахари‚ яка вдень і вночі допомагає у щоденних потребах.