КИЇВ. – Міжнародне об’єднання „Соловецьке братство“ спільно з Київським товариством політв’язнів і жертв репресій 28 вересня презентувало щойно виданий збірник статтей учасників Соловецької прощі „Соловецька печаль України“. В книзі подано спогади, роздуми, інтерв’ю учасників Соловецької прощі, починаючи з 1997 року, коли було встановлено місце розстрілу Соловецького етапу в урочищі Сандармох (Карелія).
Напередодні роковин соловецьких розстрілів кінця жовтня- початку листопада 1937 року й наближення у наступному 2017 році 80-річчя Великого терору – масових політичних репресій в СРСР – творчий колектив Міжнародної інформаційної аґенції „Vector News“ у партнерстві зі Благодійним фондом „Журналістська ініціятива“ започаткував акцію „Рік жертв Великого терору“.
Збірник „Соловецька печаль України“.
Презентація збірника статтей „Соловецька печаль України“ стала першим публічним заходом на підтримку і популяризацію цієї патріотичної акції. Матеріяли збірника показують близьку спорідненість тоталітарних режимів в СРСР та Німеччині‚ спільність методів масового знищення цивільного населення. Учасників зібрання на презентації представив віце-президент Товариства „Знання“ Василь Кушерець. Захід розпочав змістовною історичною розвідкою трагічних подій в період Великого терору в СРСР в цілому та в Україні зокрема. Надію на поновлення Соловецьких прощ після знищення новітнього тоталітарного режиму в Росії і істoрично необхідного розпаду останків Московської імперії висловив голова „Соловецького братства“ Георгій Лук’янчук. Перша Соловецька проща відбулася в 1997 році, коли стало відоме завдяки старанням невтомного дослідника місць злочинів НКВД Юрія Дмитрієва місце поховання Соловецького етапу в Сандармосі. Її учасниками були Євген Сверстюк, Іван Драч, Василь Овсієнко.
Історик-дослідник мартирологу жертв ленінсько-сталінської тоталітарної системи Сергій Шевченко, автор чотирьох ґрунтовних досліджень з катастрофічної для націй і народів СРСР практики сталінсько-більшовицького терору, розповів як відбувалась найперші з Соловецьких прощ, безпосереднім учасником яких він був. Як везли та встановлювали з ініціятиви Є. Сверстюка перший, ще дерев’яний хрест над місцем поховань цвіту української інтеліґенції тих часів‚ безжально знищеного комуністичним режимом.
Це вже згодом завдяки ініціятиві і сприянню українців усього світу і зусиллям української патріотки з Карелії Лариси Скрипникової – почесного голови Товариства української культури Карелії „Калина“, там зведено 2004 року величний пам’ятник – ґранітний козацький хрест „Убієнним синам України“ (автори Микола Малишко та Назар Білик). І вже до нього щорічно почали їздити вже більш чисельні делеґації з України, які з початку очолював В. Овсієнко, а згодом один з останніх радянських політв’язнів‚ голова Київського товариства політв’язнів і жертв репресій Григорій Куценко.
Цьому особливо сприяла державна підтримка, започаткована Президентом Віктором Ющенком, котрий і сам єдиний з усіх п’яти українських президентів відвідав Соловки, щоб віддати шану співвітчизникам.
Промовляли Г. Куценко‚ упорядник і автор збірника, оглядач „Голосу України“ Світлана Чорна‚ член „Соловецького братства“ Наталя Осьмак (донька голови Української Головної Визвольної Ради часів УПА). Жахливі сталінські 1937-1938 років охопили всі реґіони й усі без винятку верстви суспільства. За 15 місяців кампанії за політичними звинуваченнями в СРСР було заарештовано понад 1.7 млн. осіб. Кількість жертв репресій, депортацій і голоду в Україні не піддається підрахунку. Це приблизно третина українського народу.
Народна артистка України Галина Яблонська звернула увагу присутніх на вічну ненависть московської, а пізніше російської та радянської імперій до вільнолюбного з европейськими культурними традиціями українського народу. Показати справжню історію генетично ординської Московщини та її злочинну ролю в долі української нації і покликаний збірник „Соловецька печаль України“.