Саме Є. Чикаленко став автором крилатої фрази про те, що Україну слід любити не тільки до глибини душі, а й до глибини власної кишені. І підтверджував її власними вчинками, фінансуючи видання першої української щоденної газети „Рада”, безлічі просвітницьких видань, будучи меценатом творчости Володимира Винниченка, Михайла Коцюбинського.
Наш земляк Євген Маланюк, який теж навчався у земському реальному училищі, так охарактеризував його діяльність: „Євген Чикаленко ткав матеріяльну тканину нашої історії”.
Портрет намалював онучатий племінник Шевченка Фотій Красицький. Їхня родина мешкала у містечку Знам’янка. Зберігався він у родині сина Івана Чикаленка. Допомогла реставрувати портрет редактор видавництва „Темпора” Юлія Олійник, яка представила видання щоденників Є. Чикаленка та книги спогадів про нього.
Портрет Є. Чикаленка передано до краєзнавчого музею.