24 лютого, 2017

Порошенко, Путін і провідники Заходу – учасники змови

Президент України Петро Порошенко, його російський колеґа Володимир Путін і провідники країн Заходу приховують справжню природу трирічної воєнної аґресії Росії проти України, називаючи її антитерористичною операцією, а не війною.

Від терористичних актів у світі гине куди менше людей, ніж від війни на Донбасі. За 30 років конфлікту в Північній Ірляндії загинуло 3‚000 вояків, поліцаїв, терористів і мирних жителів. За три роки війни в Україні, згідно з оцінками ООН, які я вважаю заниженими, загинуло 10 тис. мирних жителів і близько 10-15 тис. комбатантів: українських вояків і добровольців, російських солдатів і сепаратистів. Війну, яка забрали життя близько 30 тис. військових і мирних жителів (німецька розвідка вказує на цифру в 50 тис.), просто аморально називати АТО.

Однак‚ Президент П. Порошенко має принаймні три причини видавати війну за „АТО“.

По-перше, це дозволяє йому та його олігархічним союзникам безперервно заробляти на незаконній торгівлі з так званими Луганською і Донецькою „народними республіками“ і окупованим Кримом. Називаючи війну АТО, Президент П. Порошенко та Прем’єр-міністер Володимир Гройсман виправдовують своє небажання проводити реформи, що дозволяє їм здійснювати власні корупційні практики.

В Україні немає жодного поступу в будь-яких реформах. У нещодавно опублікованому рейтинґу сприйняття корупції „Transparency International“ Україна посіла п’яте з кінця місце серед колишніх 15 республік СРСР. Чи може бути щось абсурдніше за той факт, що усі п’ять членів Евразійського економічного союзу мають нижчий рівень корупції, ніж Україна‚ підписант Угоди про асоціяцію з ЕС?

По-друге, стан „АТО“ дозволяє президентові уникати необхідности розробляти воєнну стратегію та пляни повернення контролю над Кримом і захопленими територіями Донбасу.

По-третє, це дає Службі безпеки України контроль за бойовими діями України – корумпованій та роздутій інституції, яку інфільтрували російські розвідники. Важливо, що саме П. Порошенко контролює СБУ. Британія з населенням на 20 млн. більшим, ніж в Україні, має 6,000 співробітників розвідувальних служб, тоді як Україна – 34 тис.

Представникам Заходу, в свою чергу, зручно вживати термін „АТО“, а не війна, бо це дозволяє їм відсторонитись від конфлікту і не робити нічого для його вреґулювання. Згідно з їхньою офіційною позицією, країни Заходу не можуть надавати Україні захисне озброєння і при цьому очікують виконання Мінських домовленостей. Діючи таким чином, країни Заходу іґнорують власні зобов’язання згідно з Будапештським меморандумом 1994 року і Хартією про особливе партнерство між Україною і НАТО 1997 року – ці два документи передбачають підтримку безпеки і територіяльної цілісности України.

Небажання США і Британії надавати Україні допомогу відповідно до Будапештського меморандуму дає Україні моральне право шукати альтернативні шляхи задля ґарантування власної безпеки, зокрема завдяки членству в НАТО. П. Порошенко міг організувати референдум щодо приєднання до НАТО в будь-який час за три роки свого президентства.

В. Путінові термінологія „АТО“ дає змогу отримати все й одразу, будучи одночасно і аґресором, і миротворцем. Мінські домовленості та підміна війни „АТО“ закривають очі на російську окупацію Криму та дозволяють Росії уникати юридичної відповідальности за окупацію територій Донбасу.

Після підписання Мінська-1 В. Путін забезпечив повний контроль Росії за економічними, фінансовими і безпековими аспектами функціонування Луганської і Донецької „народних республік“, грубо порушивши документ, ним же підписаний. Він перетворив ці „республіки” у псевдодержаву, на 70-90 відс. залежну від російського фінансування, створивши російський тіньовий уряд лише через чотири місяці після підписання перших Мінських угод у вересні 2014 року. Через два місяці після Мінська-1 Росія зробила рубль офіційною валютою в окупованій частині Донбасу. За час між Мінськом-1 і Мінськом-2 В. Путін також створив 40-тисячну армію під керівництвом російських офіцерів, яка більша, ніж армії половини з 28 країн-членів НАТО.

Небажання П. Порошенка називати конфлікт, який триває на Донбасі, російсько-українською війною, і закріпити за загарбаними територіями статус окупованих Росією тягне за собою два неґативні наслідки.

По-перше, це знову свідчить, що політики нещирі з власними громадянами і не поважають їх. Згідно з результатами опитувань, абсолютна більшість українців (80 відс.) переконана, що їхня країна у стані війни з Росією. Так само більшість знає, що на території України перебувають російські окупаційні війська. Три чверті українців неґативно ставляться до В. Путіна, Держдуми і російського уряду та вважають Росію „державою-аґресором“.

Другий неґативний наслідок полягає в тому, що підміна війни на „АТО“ дає українцям фальшиве відчуття відсторонености від жахливого конфлікту, який відбувається в Авдіївці та вздовж усієї лінії зіткнення на Донбасі. Гуляючи Києвом, неможливо усвідомити, що у країні йде кривава війна.

Називаючи війну „АТО“, українські керівники виглядають слабкими і лицемірними в очах міжнародних організацій.

Народний депутат від фракції „Батьківщина“, голова комітету Верховної Ради з державного будівництва та місцевого самоврядування Сергій Власенко повідомив, що під час останньої сесії Парляментської асамблеї Ради Европи йому сказали: „А чому ми в ПАРЕ повинні голосувати за те, що це війна? Натомість у вашому законодавстві це антитерористична операція. Абсолютно невідомо, проти кого ви там нібито воюєте”.

І ПАРЕ‚ і Міжнародний кримінальний суд називають конфлікт, який відбувається на Донбасі, війною. У рішенні Міжнародного кримінального суду з листопада 2016 року говориться: „Ситуація в Криму і Севастополі рівноцінна міжнародному збройному конфліктові між Україною і Російською Федерацією“.

У Вашінґтоні один з конґресменів задав подібне запитання Юлії Тимошенко під час її нещодавньої візити туди: „Ви кажете про війну, про те, що війна нищить Україну? Покажіть хоча б один документ, де ця війна називалася б війною, де реально оголошені окупованими території, на яких є зовнішній аґресор?“.

Тому необхідно здійснити чотири кроки.

По-перше, Президентові П. Порошенкові слід набратись мужности, аби заявити, що Донбас і Крим перебувають під „тимчасовою російською окупацією“. Назвавши їх окупованими Росією, Україна надішле чіткий сиґнал зовнішньому світові, що В. Путін бреше, коли говорить про „громадянську війну“ та відсутність російських військ на українській землі.

По-друге, необхідно назвати конфлікт війною, а не „АТО“, та запровадити воєнний стан у зоні конфлікту. Це забере управління бойовими діями з рук СБУ.

По-третє, у світлі наявних фактів і доказів Президентові П. Порошенкові потрібно заявити, що в нього немає впевнености в тому, що Кремль буде колись зацікавлений у виконанні Мінських угод. Західні експерти, зокрема колишній співробітник Держдепартаменту США Дейвид Крамер, давно наголошували, що Мінський процес слід визнати провальним.

Зрештою, необхідно нарешті вчинити по совісті та припинити всю торгівлю з Кримом і окупованим Донбасом, оскільки Україна не має права торгувати з окупантами її земель.

Саме час публічно заявити всередині та поза межами України, що Росія воює з Україною.

„Газета по-українськи“

Тарас Кузьо – науковий співробітник Канадського Інституту Українських Студій.

Коментарі закриті.