8 серпня в Моршині помер Мирослав Мелень – член Юнацтва ОУН, учасник Норильського повстання, член Українського Національного Фронту, письменник, музикант, громадський діяч. Він народився 1929 року в селі Фалиш Львівської области п’ятою дитиною в селянській сім’ї.
Брат М. Меленя Володимир 1944 року загинув у бою з більшовиками. У 1945 році більшовики заарештували сестру, яка була в підпіллі, а батька під хатою розстріляли. М. Мелень змушений був іти в підпілля. Він розповсюджував антибільшовицьку літературу, розклеював листівки, доставляв підпіллю зброю.
Разом з побратимом Володимиром Моричем заарештований 23 вересня 1947 року і засуджений у Львові на 25 років ув’язнення, довічне заслання та п’ять років поразки в правах. По Єнісею етапований до Дудінки, де в’язні будували мідеплавильний комбінат.
У травні 1953 року сталося Норильське повстання, в якому взяли участь до 150 тис. в’язнів. Воно тривало 70 діб. Активну участь в цьому повстанні брав М. Мелень, який був тяжко побитий і засуджений на три роки тюремного ув’язнення.
1956 року М. Меленя, як заарештованого неповнолітнім, було звільнено і реабілітовано. Того ж літа він вступив на дириґентський відділ Дрогобицького музичного училища, паралельно заочно закінчив філологічний факультет Львівського університету. Працював учителем, дириґентом, художнім керівником санаторію у Моршині, редактором програми на Львівському телебаченні.
1956 року одружився зі студенткою Євгенією Юрович. У них народилися дочка Ольга і син Любомир.
Після заснування Українського Національного Фронту М. Мелень був затриманий і 1967 року засуджений на шість років ув’язнення в таборах суворого режиму та п’ять років заслання. Покарання відбував у Мордовії. Писав вірші, більшість яких не збереглася. Дружина Євгенія теж зазнала переслідувань.
Звільнений 1973 року М. Мелень влаштувався кочегаром у санаторії, скомпонував „Коротку історію УПА“, написав працю „Ленін проти України“. З 1989 року активно включився в роботу Товариства української мови. У 1990-1994 роках був депутатом Львівської обласної ради, редактором газети „Гомін волі“, дописував до львівської газети „За вільну Україну“, „Вечірнього Києва“ та інших видань. Підготував книжку спогадів у художній формі.