КИЇВ. – 18 березня, на 78-му році життя, помер відомий громадський, культурний і театральний діяч, депутат кількох скликань Лесь Танюк.
Він народився 8 липня 1938 року в Києві, в родині вчителів. Дитинство провів з батьками в концтаборі в Німеччині. Після повернення родині не дозволили жити в Києві, і Танюки переїхали до Луцька, де Л. Танюк закінчив школу, працював ливарником на заводі. Вищу освіту здобув у Київському інституті театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого і став одним із засновників Клюбу творчої молоді (КТМ) у Києві – основного об’єднання українських шістдесятників. Був обраний першим президентом КТМ.
У КТМ було близько 900 осіб, а разом з реґіональними відділеннями – до 2,000, у тому числі Іван Світличний, Алла Горська, Іван Драч, Віктор Зарецкий, Володимир Загоруйко, В’ячеслав Чорновіл, Людмила Семикіна, Ірина Жиленко, Борис Нечерда, Сергій Параджанов, Леонід Череватенко, Леонід Грабовський, Сергій Білокінь, Неллі Корнієнко, Євген Сверстюк Юрій Бадзьо, Василь Стус, Василь Симоненко та інші. У КТМ влаштовували читання рефератів про творчість репресованих діячів епохи “Розстріляного відродження”.
У 1962 році КТМ подав владі список церков та інших історичних пам’ятників, яким загрожує знищення, з вимогою вжити відповідних заходів. У тому ж році група членів клюбу під керівництвом Л. Танюка їздила на Соловки і зібрала там матеріяли про знищення української інтеліґенції. Восени 1962 року в КТМ була створена комісія, до якої увійшли Л. Танюк, А. Горська та В. Симоненко, для перевірки даних про масові поховання жертв сталінських репресій у Биківні під Києвом.
Почався тиск на клюб. Л. Танюка зняли з керівництва КТМ, але він продовжував фактично керувати клюбом до його остаточного закриття наприкінці 1964 року.
1965 року через переслідування з боку влади Л. Танюк змушений був виїхати у Москву, де працював до 1986 року у театрах. У його творчому доробку – понад 50 вистав. У 1986 році, через місяць після Чорнобильської катастрофи, він повернувся в Україну на посаду головного режисера Київського молодіжного театру, звідкіля його після ініціятиви Київського міського комітету Комуністичної партії звільнили і заборонили працювати в театрах. Він був одним з ініціяторів заборони Компартії України у 1991році.
Л. Танюк був депутатом Верховної Ради України п’ятьох скликань, почесним професором Харківського інституту культури, керівником акторського і режисерського курсів у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого, головою Національної спілки театральних діячів України. Він залишив понад 600 публікацій на теми мистецтва, театру, літератури, соціології й політики.
Л. Танюк нагороджений орденом Ярослава Мудрого.