16 січня, 2016

Повернення Олени Звичайної (1902-1985) в Україну

Нарис Олени Звичайної.

Для Олени Звичайної – нашої землячки й талановитої української письменниці, останнім життєвим прихистком стала гостинна американська земля Ню-Йорку. Її твори відзначались правдивістю, гостротою і безперечним літературним талантом. В той трагічний час (а це середина минулого століття) мало хто мав мужність говорити прямо в очі червоному сатані про його криваві злочини. Вона була однією з небагатьох і, з цієї причини, червоні людолови полювали на неї.

Останнє, безперечно, спричинило те, що на сьогоднішній день переважне число сторінок її життєпису заляпані білою фарбою. Ми дуже мало знаємо про Олену Дельгівську (у заміжжі Джуль) з літературним псевдом – Олена Звичайна.

У 2015 році минуло 30 літ її відходу до країни предків. Померла вона 8 січня 1985 року. Миргородська діяспорна бібліотека ім. Галини Король має весь творчий доробок цієї достойниці. Знаковий її твір стосується історії нашого міста. Мова про нарис „Миргородський ярмарок“‚ написаний авторкою на основі реальних подій і випущений 1953 року видавництвом „Тризуб“ у Вініпеґу. Видання вперше потрапило на полиці нашої бібліотеки у 1995 році. Книга розповідає про Голодомор, організований червоними катами на теренах Миргороду і Миргородщини.

У 2015 році книга зусиллями українських патріотів Оксани і Ярослава Соколиків з Канади вперше була перевидана в Україні, у видавництві Національного університету „Острозька академія“‚ і подарована українським читачам. Частина примірників була переслана у Миргород, де письменниця на власні очі побачила жах Голодомору.

Події оповідання відбуваються в місті, яке за часів радянської влади перетворилося на „всесоюзну здравницю“ і „санаторійну зону“. І ось у цьому Миргороді ситі радянські номенклятурні курортники в опухлих від голоду українських селян купували за безцінь вишивані сорочки, плахти. „Миргородський ярмарок“ – це трагедія на тлі голодних смертей, це прощання з традиційною українською селянською культурою, яку нова радянська еліта цинічно використовувала.

О. Звичайна народилася 24 квітня 1902 року в Проскурові (тепер – Хмельницький) в інтеліґентній родині: батько – адвокат, мати – вчителька. Закінчила гімназію в Харкові з відзнакою, навчалася у Київському інституті народної освіти. Одружилася з учасником національно-визвольної боротьби, якого було репресовано як „ворога народу“.

Літературну діяльність вона почала 1942 року в Німеччині. Саме в еміґрації були опубліковані її твори – збірка оповідань „Оглянувшись назад“, повісті „Золотий потічок з голодного Харкова“, „Селянська санаторія“, романи „Страх“, „Ворог народу“ та інші. У 1967 році одержала нагороду Літературного фонду ім. Івана Франка в Чикаґо.

Книги правди у розповіді Олени Звичайної прийшли до бібліотек України і стали досяжними ширшим верствам населення.

Напишіть відгук