У 2015 році пластовий загін „Червона Калина” відзначив в своє 90-ліття. В 1925 році, у Стрию, було створено другий курінь Уладу Старших Пластунів (УСП) ім. Івана Богуна, назву якого у 1928 році змінено на загін „Червона Калина”. Курінь часто організував мандрівні табори по Ґорґанах і Бескиді, брав участь у щорічних святкуваннях на кладовищі Українських Січових Стрільців на Маківці.
1930 року, біля села Крушельниця, відбувся перший одномісячний табір загону (перший постійний табір старшого пластунства взагалі), який також закінчився на Маківці. Того ж року, 3 серпня, на Маківці відбулося таємне освячення прапора загону, яке звершив о. Йосиф Сліпий, тоді ректор Духовної семінарії у Львові, а пізніше Патріярх Української Греко-Католицької Церкви.
В 1934 році, під час переслідувань польською владою, арештовано і засуджено членів загону. В українському війську Карпатської України (1938 рік) члени загону теж брали участь. Пізніше (1939-1941 роки) каралися і гинули в польських і більшовицьких тюрмах інші члени загону. В цей бурхливий час, коли Україна здобувала свою самостійність, майже третина загону загинула за вірність Україні в тюрмах, концтаборах та в УПА.
У 1932 році загін мусів припинити свою діяльність і аж на еміґрації (в Німеччині, 1946 рік) відбулася перша по війні зустріч членів загону. В 1947 році члени загону взяли участь у ювілейному святі Пласту в Мітенвальді, провели першу Генеральну Раду відновленого 2-го куреня загону у Баєрні. Пізніше 2-ий курінь УСП оформився як 5-ий курінь УПС Загін „Червона Калина”. Остання Генеральна Рада на теренах Европи відбулася в 1949 році, де було освячено клейноди загону (булаву і бунчук) – почалася масова еміґрація в заокеанські краї.
Перші сходини братчиків в Америці відбулися в листопаді 1949 року в Ню-Йорку. У 1950 році був створений новий старшо-пластунський курінь „Червона Калина” і вже на другий рік він брав активну участь у підготовці першого з’їзду УСП в США. Перша Генеральна Рада загону за океаном відбулася в Ґрімсбі, Онтаріо, в 1951 році з участю 38 братчиків. Новий підготовчий курінь дістав реєстраційне число 23. Курінь брав активну участь у з’їздах УСП, святкуваннях річниць Крут, разом із сеньйорським куренем проводив спортові заняття на Святах Юрія, ювілейних зустрічах, підготував і провів шість Свят Юрія, дев’ять зимових таборів та інше. Від 1974 року загін провів 17 спортивно-вишкільних таборів, також від 1979 року ввійшов до комітету, а згодом перебрав влаштування вечорниць „Червоної Калини”, які здобули велику популярність і загін проводить їх до сьогодні.
У 1991 році в Україні створено кіш „Червоної Калини”, який з часом відновив в Україні спортивно-вишкільні табори та мандрівні табори „Заграва”. Також, кожного року там проводять футбольні змагання ім. Степана Охримовича для юнацтва й старшо-пластунства. Кіш „Червоної Калини”в Україні тепер нараховує близько 40 членів.
У 2000 році загін святкував своє 75-ліття, яке величаво відбулося в Стрию та на Маківці. Присутні були члени загону з родинами з Америки, як і всі братчики з України.
Загін постійно видавав різні видання – „Косар”, „Вісті Канцелярії”, „Дружні послання”, „Калинові ягідки”, „Рідними плаями”, альманах „10 років спортивно-вишкільного табору „Червоної Калини” та „Літопис Загону” (2001) з нагоди 75-ліття. В 2009 році видано „Дружнє послання”, присвячене 100-річчю Степана Бандери, а в 2012 році видано перше „Дружнє послання” в Україні.
На жаль, не залишилося нікого з засновників загону, всі відійшли на Вічну Ватру. Друге покоління – це вже сивоголові дідусі, але надія залишилася на молодше покоління, особливо в Україні. У маршовій пісні 23-го куреня „Червоної Калини”, яку написав Богдан Бойчук, співаємо:
„Ми йшли на захід, щоб вернуть на схід.
Хай доля кида труднощі й негоди,
Золотоверхим продуднить наш хід,
І заблистить святий вогонь свободи”.