КІРОВОГРАД. – Письменника, лавреата Шевченківської премії Григорія Гусейнова добре знають у місті, тому зустріч у обласній науковій бібліотеці ім. Дмитра Чижевського, де 25 жовтня 2015 року зібралися прихильники творчости письменника, була теплою, майже родинною. Цього разу він презентував останній восьмий том краєзнавчої антології „На землі, на рідній“, збірку „Між часом і морем. Колекція невигаданих історій“ та роман „Одісея шкіпера та Чугайстра“.
Г. Гусейнов – найперше‚ краєзнавець. За влучним висловом доктора філології Володимира Панченка, він заселив наш степ цікавими непересічними персонажами, ніби оживив в уяві тих людей, які тут колись творили, діяли, любили. Його багатотомник „Господні зерна“, за який він і був удостоєний Шевченківської премії, це – багатюще фактологічне джерело знань про рідний край.
Автор поєднує документалістику і художність на рівні інтуїції, як сказав сам Г. Гусейнов. Наприклад, спогад з дитинства: дружина Нестора Махна Галина Кузьменко понад доби мусила сидіти на станції Помічна, бо тодішня влада не пускала жінку у її рідне село, куди вона хотіла навідатись з далекого заслання. Тоді ще школяр Г. Гусейнов з товаришем, її далеким родичем, бігали до неї на станцію, на той час не розуміючи, хто вона й що вона. Пізніше Г. Гусейнов ініціював відкриття меморіяльної дошки на приміщенні школи у Піщаному Броді, де вчилась Г. Кузьменко і де був розстріляний її батько. Книга про дружину бунтівного отамана – ще у плянах письменника. Так само, як і про блаженного художника Никифора, картинами якого захоплювався Париж.
Реальні трагедії його героїв служать лекціями історії, і дають підстави вірити в талант та добротворчість.
Ваша думка