ПАРСИПАНІ‚ Ню-Джерзі. – Патріярх Київський і всієї Руси-України Філарет‚ предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріярхату, 7 листопада відвідав Головну канцелярію Українського Народного Союзу‚ зустрівся з його провідниками‚ працівниками Головної канцелярії та обох редакцій. З ним мав розмову редактор „Свободи“ Левко Хмельковський.
– Цього року виповнилося 50 літ з часу, як Ви стали Митрополитом Київським. Це був 1966 рік, коли Церква була під тиском комуністичного режиму. Сьогодні Церква – зовсім в іншій ситуації, причому ситуація в Україні відрізняється від ситуації в Росії. Як змінилася роля Церкви за цей час?
– Нашим завданням в Радянському Союзі було зберегти віру в людях, незважаючи на несприятливі умови, атеїзм держави, обмеження свободи віросповідання. Ми могли служити і проповідувати лише в храмах, але Церква зберегла віру в душах людей. Збереження віри в народі стало однією з причин розпаду СРСР. Безбожна система не мала віри, хоча й намагалася створити свою релігію, і вона розпалася під силою віри народу в Господа нашого Ісуса Христа.
Тепер у незалежній Україні досягнуто небаченої свободи для проповіді не лише у храмах, а й по радіо, телебаченню, у пресі. Такої свободи немає ні в Америці, ні в Европі. Засади християнської етики вивчають не лише в недільних школах, а у загальноосвітніх та вищих. Навчання етики факультативне, за згодою батьків. Але вони неодмінно погоджуються навчати дітей на біблійних основах співжиття.
Українській державі потрібна підтримка Церкви. Без такої підтримки держава не може існувати. В Україні такою основою стала Українська Православна Церква Київського Патріярхату – близько 20 млн. віруючих. Також Українська Греко-Католицька Церква посідає державницькі позиції, тому на сьогодні незалежна держава має міцну основу.
Війна Росії проти України засвідчила, що Українська Православна Церква Московського Патріярхату не стоїть на боці української держави. Їхній мир – це мир у неволі. Наш мир – це незалежна Україна, де людина відчуває повну свободу. І ми стоїмо за такий мир. Пропонована іноді єдність з Росією означає втрату держави. Це засвідчує історичний досвід України.
Я вже 50 років служу на Київській катедрі. Були важкі часи, тепер ніби стало легше. Але ми розділені і завдання наше – об’єднати усіх православних у єдиній незалежній від Московського Патріярхату Церкві. І таки процес об’єднання почався.
Передовсім самі віруючі переходять до Київського Патріярхату, бо розуміють, що наша Церква завжди була з народом. Це засвідчила Революція Гідности, коли наша Церква виступила проти уряду Віктора Януковича. Синод після розстрілу „Небесної сотні“ прийняв рішення не молитися за злочинну владу. Київський Патріярхат не на словах, а на ділі був з народом. Ми не підтримуємо владу, яка не служить народові. І правда перемогла – Янукович втік за кордон зі своїми прибічниками.
Але ми не лише молимося, а й конкретно допомагаємо. Громади збирають грошові пожертви і матеріяльні речі на допомогу війську, підтримують родини полеглих і переселенців. На фронт вирушили наші військові капеляни, які дуже потрібні війську. З ініціятиви Церкви почався рух добровольців, який охопив увесь світ.
Якби не було поділу православних церков, то не було б війни, Володимир Путін не наважився б напасти на Україну без того підґрунтя, яке він має у промосковській церкві і проросійських рухах в Україні.
– Чому частина українського населення залишилася в Московському Патріярхаті?
Патріярх Філарет у розмові з головним редактором видань Українського Народного Союзу Ромою Газдевич та редактором „Свободи“ Левком Хмельковським. (Фото: Алекс Федорчук)
– Московський Патріярхат проводить постійну руйнівну працю в українському православ’ї. Уже понад 20 років єпископи і священики Московського Патріярхату переконують віруючих, що Київський Патріярхат – це розкольники, що наші свячення неканонічні, неблагодатні. І багато людей повірили у цю неправду. Наше завдання – повернути людям довіру до своєї Української Церкви. Такій довірі сприятиме відновлення молитовного єднання з Вселенською Патріярхією, з усім світовим православ’ям. Тоді до нас прийдуть єпископи і священики Московського Патріярхату. Таке єднання підтримують Президент України, Верховна Рада, численні громадські організації, які звернулися до Вселенського Патріярха Варфоломія з проханнями про визнання автокефалії Київського Патріяхату. Патріярх Варфоломій має усі підстави і право для такого рішення. Пригадаймо 1924 рік, коли Православній Церкві у Польщі на прохання уряду було надано автокефалію. А та Церква була значно меншою від нашої.
– Які у Вас взаємини з нинішнім керівництвом Української Православної Церкви Московського Патріярхату, з Митрополитом Онуфрієм?
– Я знаю багатьох єпископів, які симпатизують автокефальній церкві, і духовенство таке є. Ми розраховуємо, що вони перейдуть в Київський Патріярхат. Тому я кажу своєму духовенству і своїм єпископам, що не треба ворогувати з духовенством Московського Патріярхату, тому що вони – наші брати, настане час, і ми будемо разом служити. З друзями легше об’єднатися, ніж з вчорашнім ворогом.
У містах, де обидва патріярхати мають свої храми, таке об’єднання буде безболісним, а от у селах та містечках, де у храмах править УПЦ Московського Патріярхату, це важче. Там триває боротьба за майно, за храми. Але тепер у Верховній Раді є законопроєкт, який допоможе вирішити складні питання. На жаль, покищо немає механізму, який забезпечує перехід до іншого, в даному разі Київського Патріярхату.
З Митрополитом Онуфрієм ми формально зустрічаємося, але йому Москва не дозволяє спілкуватися з нами. Теж і священикам не дозволяє. Щодо Української Автокефальної Православної Церкви, то у нас ніби й мета однакова, але ця невелика Церква усе ще перебуває під контролею Москви. Коли на 17 вересня 2015 року був намічений об’єднавчий Собор, УАПЦ відмовилася від участи у ньому.
– Що сталося з Російською Православною Церквою? Чи вона змінилася в нових умовах?
– Я був кандидатом на посаду Московського патріярха, але зрозумів, що незалежна Україна неможлива без незалежної Церкви, і прийняв своє рішення. Московська ієрархія свідомо служить імперській владі, а Церква повинна служити народові, і Московська церква повинна служити народові, але не служить, має імперські наміри, проголошує неправду.
– Чи можливе створення однієї УПЦ в Україні? Чи довго чекати?
– Безумовно, це станеться і вже досить швидко.
– Які у Вас взаємини з УПЦ США?
– Останнім часом наші взаємини значно поліпшилися. Митрополит Антоній і Єпископ Даниїл, номінований на архиєпископа, клопочуться перед Вселенським патріярхом Варфоломієм про визнання автокефалії Київського Патріяхату. Церква багато допомагає Україні і ми з цього приводу часто зустрічаємося у Києві, обговорюємо дальші пляни.
Київський Патріяхат має близько 20 парафій у США, але це не створює конфліктної ситуацї. За останні роки до США прибуло багато українців з так званої „четвертої хвилі“, а більшість українських православних церков зазнали певної асиміляції, там звучить англійська мова. Новоприбулим важливо чути рідну, знайому мову Служб Божих, мати спілкування з такими ж новоприбулими. Це зрозуміло. Люди мають право вибирати, де приносити хвалу і подяку Господеві.
Після нашої розмови я поїду до Консисторії УПЦ США і це теж свідчить про наші братські взаємини.