На ярмарку зустрілися з Гоголем
Олександер Костирко
Микола Кисличенко (Гоголь) з Олександром і Олею Костирками.
ВЕЛИКІ СОРОЧИНЦІ, Полтавська область. – На Сорочинському ярмарку в серпні 2015 року мені пощастило зустрітися і розмовляти з Миколою Гоголем. Насправді це Микола Кисличенко. Саме дякуючи йому на ярмарку всіх зустрічає живий образ М. Гоголя. Подібність цієї людини з відомим письменником вражаюча. Мало хто знає, що він – корінний житель Миргорода, підполковник міліції у відставці, кращий екскурсовод міста. Після закінчення Черкаського педагогічного інституту його та дружину Олену вирядили в Одеську область працювати. Потім служив в Закавказькому військовому окрузі, у 1986 році його запросили на роботу в міліцію, де працював 20 років. Звільнився в 2006 році.
Про свою схожість з відомим письменником ніколи не думав. Вийшовши на пенсію, відпустив волосся, бороду і вуса. Подібність з М. Гоголем почали відмічати численні туристи. 10 років тому переодягнувся, натягнув перуку, приклеїв вуса, вийшов на вулицю і запросив людей в музей.
Відтоді гоголівські екскурсії стали найпопулярнішими в Миргороді. У 2007 році на ярмарку влаштували театралізовану виставу, де М. Кисличенко зіграв М. Гоголя. Він розповів: „Іноді мені говорять, що мій Гоголь не схожий на себе – мовляв, волосся має бути чорним. Я заперечую, що Гоголь ніколи не був чорноволосим. Він сам, батько і дід його були рудими. Гоголь своїм псевдонімом це підкреслює – пасічник Рудий Панько“.
Не всі на ярмарку знають, хто такий Гоголь. Минулого року Олег Тягнибок сказав: „Я вас як людину поважаю, а як письменника – ні“.
Ми з дружиною цілий день провели з М. Гоголем. Об’їхали кілька містечок, побували в Полтаві. Всюди М. Кисличенко розповідав цікаві історії про місця нашого перебування. Коли М. Кисличенко йде вулицями, то відчуває на собі погляди: „Дивись, сам Гоголь пішов!“.
Мисткиня береже традиції
Олександер Костирко
Художниця Валентина Кузьменко. (Фото: Олександер Костирко)
ЧЕРКАСИ. – 26 січня у обласному художньому музеї відкрилася виставка творів декоративного розпису Валентини Кузьменко, присвячена 110-ій річниці від дня народження мистця Макара Мухи, який народився в селі Михайлівці, з раннього дитинства зазнав сирітства й поневірянь, сам навчився робити фарби і розмальовував комини, стіни, віконниці.
Справу мистця продовжили Софія та Ірина Гоменюк, а тепер – В. Кузьменко. В колекції музею зберігаються 34 її твори, 18 з яких були показані на виставці.
В. Кузьменко водночас – поетеса, має значний поетичний доробок, часто виступає з своїми віршами. В багатьох її малюнках звучать філософська глибина і поетичне світосприйняття.
В. Кузьменко народилася 8 серпня 1944 року в шевченковому селі Моринцях, закінчила середню та музичну школи у Звенигородці. У 2009 році стала лавреатом премії ім. Василя Симоненка. Перша персональна виставка її творів відбулася у 1970 році в Черкасах, згодом були виставки в Києві, Москві, Ленінграді, Сумах, Каневі. Репродукції розписів В. Кузьменко були вміщені в журналах „Дніпро“, „Жовтень“ та інших.
Вона пробує себе і в такій складній техніці, як розпис на склі. Дуже допомагає в роботі донька Наталя, яка виготовляє ляльки-мотанки.
Після Черкас виставка поїде на батьківщину наставника мисткині – М. Мухи.
Український „Вій“ перемагає
Світлана Орел
КІРОВОГРАД. – Україна вперше у своїй історії взяла участь у міжнародному конкурсі розробників комп’ютерних ігор „Global Game Jam“.
У приміщенні летунської академії Національного авіяційного університету тисячі розробників з усього світу (кожна країна збирає їх на своїй території) протягом двох діб розробляли гри на певну тему. Цього разу участь у цих непростих змаганнях взяли 35 тис. учасників з 93 країн світу.
У академії зібрались 76 учасників з Одеси, Вінниці, Харкова, Києва та Кіровограду. Перемогу серед українських розробників здобула група молодих людей, які підготували проєкт „Вій“. Можливо, ця гра стане популярною в усьому світі.
Ріка зберегла козацький човен
Марта Осадца
Старовинний човен з села Старосілля.
СТАРОСІЛЛЯ, Волинська область. – Минулого літа через засуху русло ріки Стир поблизу села Старосілля обміліло і 27 серпня 2015 року відкрило одну зі своїх таємниць – старовинний козацький човен-довбанку з дуба.
Його вік – 500 років. Довжина човна приблизно 12 метрів, ширина п’ять метрів. На дні човна під шаром мулу знайшли невеликий металевий предмет з тавром, схожим на герб князів Острозьких.
Волинський човен виявився найбільшим в Україні. Досі рекордним був човен з Хортиці, котрий на чотири метри менший.
Діє таксомотор для інвалідів
Сергій Горицвіт
ОДЕСА. – 21 грудня 2015 року в конференційній залі „Impact Hub Odessa“ відбулася презентація таксі „Турбота“ – першого таксомотору для інвалідів-колясочників. Проєкт зародився в рамках програми „Новий відлік“ і був здійснений завдяки підтримці генерального директора компанії „ТІС“ Андрія Ставніцера.
Одними з перших таксомотором скористалися діти-інваліди з санаторію Куяльник, які відвідали влаштований спільнотою „Корпорація монстрів“ святковий ранок. Мікроавтобус переобладнаний для зручного заїзду в нього на інвалідних візках.
Ініціював проєкт переселенець з зони бойових дій Віталій Кравченко. Покищо є лише один переобладнаний мікроавтобус.
Лавреати віддали нагороди
Євген Цимбалюк
Засновниця премії Леся Низова в Рівному представляє книгу „Три пелюстки веснодня“ лавреатки Надії Кошель. (Фото: Євген Цимбалюк)
РІВНЕ. – 16 січня в обласній бібліотеці для молоді відбулося вручення літературних премій ім. Івана Низвого. Усі лавреати грошової нагороди, який встановив з особистих статків голова Острозької районної ради Віталій Ундір, вирішили віддати гроші на видання п’ятитомника І. Низового, куди увійдуть найкращі його твори. У їх числі й ті твори, які дочці письменника Лесі Низовій вдалося врятувати з окупованого Луганська.
І. Низовий жив у Луганську, проводив активну просвітницьку роботу, зокрема, популяризував творчість Олександра Олеся, Василя Стуса, Ліни Костенко та інших письменників. Він був лавреатом республіканських премій ім. Бориса Горбатова та ім. Микити Чернявського, міжнародних літературно-мистецьких премій ім. братів Лепких, ім. Олекси Гірника.
Життя 69-річного І. Низового обірвався в 2011 році. Л. Низова заснувала літературну премію імени батька, яка набула всеукраїнського статусу, а її першими лавреатами стали Анна Лимич-Войнарович з Рівного, Надія Кошель з Луганщини, Марина Брацило з Запоріжжя, Світлана Костюк з Волині.