Щось глибинне змусило мене написати цю згадку про Володимира Дерев’янку, сина вихідця з галицького села Тетилівці Петра Дерев’янки та уродженої у селі Хомутці коло Миргорода Люби з дому Павленко. Я неодноразово бачив В. Дерев’янку, який народився 20 травня 1946 року в родині цих українських біженців, добре пам’ятаю зовнішність та прізвище, яке часто звучало на перших зборах Світового Конґресу Українських Юристів, які проходили у першій половині 1990-их років в Україні.
Батьки В. Дерев’янки одружилися 10 червня 1945 року в таборі міста Бонн-Дюсдорф. У Австралії В. Дерев’янка був одним з перших школярів у щойно побудованій школі. Він був поважним юнаком, допомагав своїм батькам. Його студії економіки в Сіднейському університеті були перервані війною у В’єтнамі.
В. Дерев’янка був покликаний до війська 16 квітня 1967 pоку і після військового вишколу висланий у В’єтнам на передову лінію. Це були тяжкі бої у першій половині 1968 року. 12 місяців В. Дерев’янка переживав небезпеку війни, воював як розвідник і кулеметник. Доводилося в хащах нести на плечах 30 кілограмів військового обладнання. В. Дерев’янка був нагороджений за активну службу у В’єтнамі.
Після повернення у 1970 році записався на юридичний факультет Сіднейського університету, отримав диплом юриста 1975 року, був прийнятий у Найвищий суд Нового Південного Велсу і Верховний суд Австралії. Одружився з Беверлі Сміт 26 квітня 1975 року. Народилися сини Микола і Стефан.
В. Дерев’янка завжди активно співпрацював з українською громадою і „Рідною школою“ у Волонґонзі, де навчались його сини. Саме у Волонґонзі ще 22 травня 1950 року було зорганізовано Культурно-освітнє товариство, завданням якого було придбання і розповсюдження української літератури, а згодом створено Українсько-австралійський товариський клюб.
В. Дерев’янка був засновником і головою Української спілки юристів Австралії і представляв українських правників Австралії на Світовому конґресі українських юристів в Україні 1992 року. У своїй промові він підтримав боротьбу за нову леґальну систему України. Увесь час був у контакті з ветеранами в’єтнамської війни і був їхнім правним дорадником.
При кінці року 1997 лікарі виявили у нього рака, від якого В. Дерев’янка помер 21 березня 1998 року. Похоронна служба була відправлена в церкві св. Володимира у Волонґонзі. Над могилою пролунала остання мелодія військової трубки. 12 вересня 1998 року ім’я та прізвище В. Дерев’янки було додане до почесного списку ветеранів в’єтнамської війни біля морської пристані у Волонґонзі.
Ось такі мої роздуми про людське призначення та життєвий шлях українського патріота В. Дерев’янки, якому виповнилося б цього року 70 літ.
Лохвиця,
Полтавська область