У 1991 році київський часопис „Старожитності“ видрукував статтю скульптора Івана Макогона „Не відкритий і не освячений пам’ятник“, у якій він розповів історію пам’ятника на могилі Михайла Грушевського в Києві, який встановили 1936 року на Байковому цвинтарі. Більшовики не могли не визнати М. Грушевського як видатного історика, але не вибачили йому участь у політичному житті України. Пам’ятник відкрили і освятили лише у червні 1994 року. Скульптор дочекався цієї події і помер у серпні 2001 року.
Проєкт пам’ятника виготовив Василь Кричевський, який був у тісних взаєминах з М. Грушевським. Скульптурне його виконання мав здійснити Петро Ульянов. Уряд виділив на цей проєкт 3,000 рублів. Ця сума видалася скульпторові малою і він відмовився від замовлення, але порадив звернутися до молодого скульптора І. Макогона, який щойно прийшов з війська, потребував грошей і погодився б виконати пам’ятник. Так і сталося. Основою мала бути частина пам’ятника Миколі І, що стояв перед університетом і тепер мав поступитися пам’ятникові Тарасові Шевченкові.
Масивна брила вимагала відповідного зображення історика у горельєфі‚ чого не було в проєкті. Коли про це заявив скульптор, йому заборонили працю і викликали В. Кричевського. Доки мистець оглядав зображення, адміністратор вголос обурювався „самоправством“ І. Макогона. Але В. Кричевський сказав: „Дякую, дуже радий вашому рішенню. Це те, що треба“. А начальникові звелів російською мовою не перешкоджати скульпторові. Коли начальник почув, що додаткових витрат не буде, то заспокоївся.
Іван Макогон у день свого 89-річчя (1996 рік).
І. Макогон 30 днів різьбив портрет в ґраніті. Це був перший в радянські часи ґранітний пам’ятник в Україні. Готували урочисте відкриття пам’ятника. Мали запросити гостей з українських товариств Канади і Франції. І раптом НКВД ув’язнив всіх учнів М. Грушевського і його дочку Катерину. Пам’ятник уцілів, але його відкриття забарилося на багато років. К. Грушевська була засуджена у 1939 році, побувала в багатьох таборах і померла в Новосибірську 30 березня 1943 року.
І. Макогон залишив по собі великий скульптурний доробок, зокрема намогильні пам’ятники Юрія Яновського, Миколи Бажана, численні меморіяльні дошки, пам’ятні медалі, погруддя, скульптурні портрети та барельєфи. Займався медальним мистецтвом, а також живописом і рисунком. Я бачив його велику скульптуру „Хліб-сіль“ у річковому порті в Черкасах, але не знав, що І. Макогон виготовив її з бетону і смальти з нагоди „Української декади в Москві“ у листопаді 1960 року. З ним співпрацювали Степан Кириченко і Надія Клейн.
І. Макогон був професором скульптури Академії образотворчого мистецтва і архітектури і вчив багатьох українських мистців.