На Очаківському пляжі переважно чутно українську мову. Ще й із західним акцентом. А ще зовсім недавно було не так.
До 2014 року сюди приїздило багато росіян. Їх приваблював чудовий клімат цієї місцевості і дешеве проживання, а також запобігання місцевих жителів перед гостями з півночі. Зараз росіян майже немає, а багаті українці їдуть за кордон або в Одесу. Тож і побільшало звичайного люду.
Події останніх двох років в Україні почали змінювати очаківців. Місцева молодь одягла сорочки з тризубами і написами: „Україна понад усе!”. Над багатьма приватними будинками з’явилися українські державні прапори, побільшало вивісок українською мовою, уже є громада Української Православної Церкви Київського Патріярхату. На місці величезного Леніна збудували 2015 року до Дня Державного прапора України перший в області світловий фонтан, а навколо розставили зручні лави, звели і дитячий майданчик. Тепер колись холодна радянська площа стала затишною і веселою.
Я вирішив зустрітися із знайомими на вулиці Володарського (більшовика і керівника пропаґанди у більшовицькому уряді Росії), аж тут нова несподіванка – то вже вулиця Гетьманська!
Знайомі мою радість не розділили: – Це все через Майдан. Вам платили на Майдані американці, годували вас, от ви там і стрибали. Сім’ї порозвалювали. Мій син не хоче удома бачити мого брата з Горлівки. Каже, що то сепаратист. А тепер син вітається „Слава Україні!”, воював на сході.
Розуміючи, що розмови не буде, я пішов геть. Водночас радів тому, що син радянського педагога став патріотом України, її захисником. Отже, Очаків поволі повертається до України, але шлях цей не буде швидкий і простий. У місті, як загалом і в Україні, ще чимало людей, для яких рідніший Мойсей Володарський, аніж, приміром, брати Капранови – відомі українські письменники. Вони закінчили школу в Очакові, не вчилися у ній української мови, вищу освіту здобули в Росії, але стали відомими українськими діячами, пропаґандистами української культури. Тож я вірю у краще українське майбутнє Очакова. Адже місто має для цього все. По всьому узбережжю розкидана велика кількість дитячих санаторіїв і таборів. Очаків – курорт з дешевим відпочинком на морі. Загальне число відпочиваючих – понад 17 тис. осіб. Місцевого населення в Очакові близько 15 тис.
Місто розташоване біля гирла Дніпра, недалеко від стародавньої мілетської колонії Ольвія і грецької колонії Алектор. Його назва походить від турецької назви міста Ачі-Кале (Фортеця Очі). Хоча за Київської Руси і у часи Литовсько-Руського князівства тут уже було поселення, яке мало назву Дашів. Великий князь Литовський Вітовт сприяв побудові у 1415 році Дашівського замку поблизу гирла Дніпра для захисту від татарських набігів. Однак вважається, що сучасне місто заснував в 1492 році кримський хан Менґлі-Ґірей саме на місці Дашева.
У 1493 році черкаські козаки під проводом князя Богдана Глинського – старости Черкас – захопили щойно збудовану кримськими татарами фортецю. У 1502 році приступом нею оволоділи турки. 1523 року Очаків був спалений козаками Остафія Дашкевича, який його неодноразово атакував разом з Предславом Лянцкоронським. У 1526 році фортеця перейшла у володіння османів, хоча її й надалі не раз атакували козаки. Так, у 1669 році запорізькі козаки кошового отамана Івана Сірка зруйнували фортецю і звільнили 7,000 полонених. З історією Очакова пов’язане й ім’я козацького ватажка Семена Палія – керівника вдалого набігу на Очаків запорожців у 1690 році. 6 грудня 1788 року Чорноморське козацтво під орудою кошового отамана Сидора Білого знову штурмом захопило фортецю. Однак, Очаків перейшов до Росії.
Та сподіваюся, що молодь пізнає правдиву історію свого краю, навчаючись в школах, які допомогла відремонтувати Америка.