23 грудня, 2016

Оля Рондяк привезла виставку з Києва

Родина Олі Рондяк – зустріч у музеї.

ЧИКАҐО. – 9 грудня 2016 року в Українському Національному Музеї київську гостю Олю Рондяк вітали друзі і родина з Клівленду, Ню-Йорку, пластуни та українська громада, шанувальники з Чикаґо з нагоди відкриття її виставки „Вінок“, на якій представлене мистецтво українських революцій. Виставка народилася під впливом Майдану, учасниками якого були діти, чоловік і сама художниця.

Оля Рондяк. „Обличчя Майдану – Руслана“ (колаж).

Оля Рондяк. „Обличчя Майдану – Руслана“ (колаж).

О. Рондяк поєднала в межах одного експозиційного простору живопис та колаж, малу модерну пластику, а також мистецькі роботи бабусі Параскевії-Марти, які пов’язані не лише з українською художньою традицією, але й з історією життя цілої родини. Відвідувачі потрапили на Майдан у вінку, де Революція проілюстрована колажем ґльобальних змін в історії самої України.

О. Рондяк народилася у США в 1966 році. Отримала ступінь бакалявра у галузі психології та освіти, була соціяльним працівником у Бруклині, продовжила навчання та отримала ступінь маґістра в галузі клінічної психології. Кар’єру у галузі психотерапії розпочала в Філядельфії. Згодом, у 1995 році, приїхала в Україну разом з чоловіком Петром, дітьми Романом, Маєю та Калиною. Як членка Пласту, займає активну громадську позицію в житті України: провела кілька персональних виставок, брала участь у багатьох колективних експозиціях та дарувала свої роботи для благодійних авкціонів.

Оля Рондяк. „Обличчя Майдану – Руслана“ (колаж).

Оля Рондяк. „Обличчя Майдану – Руслана“ (колаж).

Інсталяції на виставці в Чикаґо затримують біля себе. Вервечка з хліба, вимолена руками політв’язня в 1950-их роках, вишиті листи-образочки з присвятою донькам, чоловікові. Усі ці родинні реліквії розміщені у вітринах. Про них розповідала ще 1980 році газета „Chicago Tribune“. Коломиянка Параскевія-Марта Міхняк у 1943 році востаннє бачила свою донечку Оксану, яка 10-літньою разом з батьком подалася на захід. Згодом, розділені війною, опинилися в таборах – вони у таборах переміщених осіб в Австрії, вона – в Мордовії. Не знаючи нічого про долю чоловіка і дитини, вишивала для них листи, писала на клаптиках, надіючись, що вони живі. Ні дочка, ні чоловік, ні онуки ніколи не зустрілися з нею, але листи дивом віднайшли родину.

Оля Рондяк. (Фото: Марія Климчак)

Оля Рондяк. (Фото: Марія Климчак)

На виставку приїхала мама Олі – Оксана. Це вона передала дітям любов до України, благословила на повернення до своїх витоків.

У червні 2016 року О. Рондяк створила стінопис – один з корпусів Київського вищого професійного училища водного транспорту прикрасило зображення дівчини з великими блакитними очима.

О. Рондяк під час відкриття виставки подякувала родині за підтримку та Українському Національному Музеєві за проведення виставки. Президент музею Лідія Ткачук відкрила виставку та привітала О. Рондяк і гостей. Виставка тривала до кінця грудня.

Коментарі закриті.