Грім серед ясного вразив міжнародну громадську думку: німецька газета „Зюдойче цайтунґ“ отримала з анонімного інформаційного джерела понад 11 млн. файлів з бази даних офшорної фірми „Mossack Fonseca“ – однієї з чотирьох найбільших у світі. Ними газета негайно поділилася з Міжнародним консорціюмом журналістів-розстежувачів та з багатьма провідними інформаційними аґентствами світу. Сенсаційні файли дістали назву – „Панамські документи“.
А сенсаційні вони тому‚ що засвідчують‚ як багаті люди використовують таємі офшорні зони для надійної безпеки своїх капіталів.
Зокрема йдеться про 143 політиків з різних країн‚ в тому числі – про 12 провідників держав‚ членів їхніх родин і найближчих партнерів. У списку – прем’єр Пакистану Наваз Шариф‚ колишній прем’єр Іраку Аяд Алаві‚ родина колишнього єгипетського президента Госні Мубарака‚ колишній очільник Лібії Муамар Кадафі‚ Президент Сирії Башар аль-Асад‚ недавній грузинський прем’єр Бідзіна Іванішвілі‚ прем’єр Ісляндії Сіґмюндюр Дейвид Ґюнльоґсон та низка інших політиків і підприємців з европейських‚ африканських і латино-американських країн.
Слід на 2 млрд. дол. веде безпосередньо до Президента Росії Володимира Путіна.
Загалом цей витік засекречених даних за своїм обсягом набагато перевищує таємну дипломатичну пошту США‚ оприлюднену веб-сторінкою „WikiLeaks“ в 2010 році‚ і також таємні матеріяли розвідки‚ що їх надав журналістам колишній контрактник американської Національної аґенції з безпеки Едвард Сновден у 2013 році.
Оце вже справді: нема нічого потаємного‚ що не стало б явним‚ і що вчора говорилося пошепки‚ те завтра проголошуватиметься з дахів осель.
Але є в цій історії деяка – ще тяжко сказати про її серйозність і практичні наслідки – прикрість для нас‚ українців: серед власників офшорних активів вже виявилися – „вже“‚ бо ще далеко не всі „Панамські документи“ розшифровані й оприлюднені‚ сенсацій‚ мабуть‚ ще буде немало – колишній прем’єр України Павло Лазаренко і її нинішній Президент Петро Порошенко.
Тільки цього бракувало Україні‚ де майже два місяці не вгамовується політична криза! Партійні групи в парляменті‚ не спромагаючись на порозуміння щодо нової коаліції і нового уряду‚ дістали ще одну зачіпку для взаємних звинувачень і протистоянь. При цьому кожен‚ хто критикує президента‚ робить це з такою категоричністю‚ мовби є великим експертом в галузі офшорів. Оливи до полум’я скандалу додала та справді негарна обставина‚ що активи своєї корпорації „Рошен“ П. Порошенко перереєстрував на панамські офшори в серпні 2014 року‚ за два чи три дні після трагедії під Іловайськом.
У перші ж години після вибуху офшорного скандалу уряди західньоевропейських країн запевнили про неминучість ретельних національних розстежень „Панамських документів“. Першою ж реакцією Президента П. Порошенка була його заява на сторінці „Facebook“: „Я є першою посадовою особою в Україні‚ й тому серйозно ставлюся до деклярування своїх статків‚ сплати податків і питання конфлікту інтересів‚ які вирішую в рамах українського закондавства та міжнародного приватного права. Ставши Президентом‚ я відійшов від управління активами‚ доручивши цю справу відповідним консалтинґовим та юридичним компаніям. Очікую‚ що вони нададуть вичерпні пояснення для української та міжнародної преси“.
Однак‚ ледве чи вдасться Україні льокалізувати цей інцидент. Ширшого суспільного резонансу йому може надати сама недовіра українців до офшорів. І недовіра не безпідставна – її вже понад 20 років живить все глибша і глибша прірва між кланами багатiїв і більшістю населення‚ котрому все тяжче виживати.
Але чи офшори – це якесь однозначне зло? Ні‚ звичайно. Чи їх забороняє українське законодавство? Ні‚ не забороняє. Кожен підприємець має право вивести свої фінансові активи в офшор‚ аби захистити їх від зазіхань рекетирів і злочинців‚ а також уникнути жорстких валютних обмежень. Чи це означає‚ що за офшорами не ховаються шахраї? Не означає. Вони знають безліч хитрих способів‚ як‚ користуючись офшорною анонімністю‚ відмивати неправедні гроші.
В кожному разі‚ історія ця перебуватиме у центрі уваги незалежних українських журналсітів-розстежувачів і фінансових експертів-міжнародників. І вони „копатимуть“ все глибше‚ тим більше‚ що найближчими днями очікується оприлюнення нового обсягу „Панамських документів“.
Тому Президент П. Порошенко повинен знайти в собі мужність і зважитися на таку ясну і переконливу відповідь‚ котра б заспокоїла суспільство. Інакше масове невдоволення стане неминучим. І спрямоване воно буде не на те‚ що Президент України обов’язково має бути бідним‚ а проте того‚ що бідною залишається переважна більшість населення в країні.
Покищо – більше запитань‚ ніж відповідей. 22 березня фінансовий радник П. Порошенка і директор його компанії „ICU“ Макар Пасенюк заявив про справу „Рошен“ і передання Порошенкової частки у „blind trust“ буквально таке:
„Умови трасту були погоджені з довірчим управителем. Траст буде „сліпим“ та безвідкличним. Фактична передача активів у траст вимагає дотримання значної кількости юридичних формальностей. На даний момент юридичний радник забезпечує дотримання таких формальностей“.
Йшлося‚ як бачимо‚ про ще не завершене діло – траст ще лише буде створений.
Тепер же‚ 5 квітня‚ тобто після вибуху офшорного скандалу‚ відповідаючи на запит Міжнародної асоціяції журналістів-розстежувачів‚ М. Пасенюк сказав дещо інакше: що частка П. Порошенка була передана у „сліпий траст“ 14 січня.
Передбачаючи невідкличні наслідки офшорного скандалу – хоч про їхній маштаб ще зарано говорити‚ – народний депутат з фракції „Бльок Петра Порошенка“ Світлана Заліщук сказала:
„Акції на міжнародній біржі довіри обвалилися. Скандал озброїв українських ворогів на різних рівнях міжнародних переговорів. Особливо напередодні червневої розмови про санкції… Коаліційна криза замахнулася тепер на державну. Президент на тлі уряду й парляменту здавався інститутом, який втримає на собі відносну довіру. Війна всіх проти всіх заходить у нову небезпечну фазу…“.
І знову надія – на громадянське суспільство України. Воно і тільки воно‚ рішуче забравши слово і вплив‚ здатне розігнати хмари над Україною.