До кінця 2016 року чисельність населення України зменшилася на 10 млн. осіб і становила лише 42 млн. У 1991 році їх було 51 млн. 244 тис. Цікавий факт: після відновлення незалежної Української держави народжуваність стрімко пішла вгору‚ і вже в 1993 році населення збільшилося до 52 млн. 244 тис. Відтак почався спад‚ і він триває досі. Причин багато: смертність час від часу стає вищою‚ ніж народжуваність‚ частішою стає безплідність шлюбних пар‚ збільшуються серцево-судинні‚ гінекологічні захворювання‚ росте кількість абортів. Здоровий спосіб життя‚ особливо серед молодих чоловіків‚ ще не став повсякденною нормою. Даються взнаки болючі соціяльно-економічні проблеми‚ а найпростішим способом їхнього вирішення є‚ на жаль‚ еміграція до розвинутіших країн.
Для нормального відтворення людської популяції потрібно‚ щоб кожна жінка за своє життя народила троє дітей. В Україні цей показник навіть менший‚ ніж двоє дітей. Щоправда‚ є помітна різниця за реґіонами. В західніх областях народжуваність вища – переважно за рахунок сільського населення‚ але не тільки. І річ навіть не в економічних чинниках‚ адже там насправді і безробіття значніше‚ і середня платня нижча. Причина – в іншій ментальності. Український захід – це реґіон з набагато вищою релігійністю людей‚ а вона спонукує до здоровішого способу життя‚ орієнтує на родинні цінності. Тут і смертність серед чоловіків працездатного віку нижча‚ і загальна тривалість життя вища.
Жодне суспільство не має перспективи без нормальної народжуваности. Однак‚ це лише половина проблеми. Дуже важливо‚ щоб однією з галузей державного життя стала турбота про родини з дітьми. У багатьох розвинутих країнах діють такі форми державної допомоги сім’ям з дітьми‚ як податкові пільги‚ одноразова допомога при народженні дитини‚ пакет допомоги з догляду за дитиною до трьох років‚ спеціяльна допомога для малозабезпечених сімей з дітьми‚ фінансова підтримка для одиноких батьків‚ допомога при народженні другої‚ третьої і наступних дітей‚ різні програми для молодих батьків тощо.
Тому такі країни‚ як США‚ Франція‚ Бельгія‚ Швеція‚ Великобританія‚ Ірляндія‚ Португалія‚ Люксембург‚ прибалтійські республіки змогли вибратися з демографічної пастки і не просто знайшли ефективний спосіб стимулювання народжуваности‚ а винайшли індивідуальні моделі відтворення людських ресурсів у відповідності до власних цілей розвитку‚ економічних умов і культурних традицій.
Іншими словами – потрібна не лише сильна економіка‚ але й розумна‚ далекоглядна політика.
Тим часом в Україні саме присутність дітей в родині мимоволі стає перешкодою для досягнення нею економічної стабільности. На сьогоднішній день рівень доходів і витрат родин з дітьми та молодих сімей майже на 20 відс. нижчий‚ ніж середній по Україні‚ а показник бідности удвічі вищий‚ ніж у сім’ях без дітей. Закономірним вислідом такого ставлення держави до цієї проблеми є те‚ що три чверті новостворених сімей відкладають поповнення родин на невизначений час.
Отже‚ логіка дальшого розвитку України ясна і зрозуміла: держава сильною стане тоді‚ коли сильною буде українська сім’я.