24 серпня, 2016

Незалежність – одвіку і довіку

Відновленій 24 серпня 1991 року державній незалежності України – чверть віку. Тому цього разу була вже не просто чергова річниця‚ не просто привід для параду на Хрещатику і святкових промов‚ це вже та велика історія‚ в яку 25-річний відтинок часу вписується як природна і закономірна тяглість‚ як те‚ чого не могло не бути‚ бо почалося воно у сивій давнині‚ перетривало супротивні вітри і страшні бурі‚ і вже самі ці незліченні драматичні‚ трагічні і героїчні випробування наших дальших і ближчих предків промощують для нас ясну дорогу в майбутнє.

Тож слава незалежній українській державі! І не хитай головою‚ дорогий читачу‚ не думай: так то воно так‚ але ж‚ на жаль‚ ця держава така ще недосконала‚ така ще не утверджена ні в самій собі‚ ні в світі.

Сумніви і тривоги мають під собою підстави‚ ой мають‚ але не даймо їм заступити наші очі на головне – на незнищенність духовної сили і краси українського народу. Щодо недосконалости‚ то подивімся довкола – чи багато добрих прикладів має Україна? А вдосконалюватися самотужки‚ та ще й в умовах‚ коли на цю неутверджену державу далі чигає ненаситна московська пащека‚ – на це треба більше часу‚ більше колективних та індивідуальних зусиль і більше молитов до Господа‚ щоб він тримав над нашим народом Свою милосердну руку.

Слава незалежній українські державі! Але пам’ятаймо і чужинцям нагадуймо‚ що Україна – це щось набагато більше‚ ніж держава. Не спираючись на силу зброю‚ на єдину державну волю володаря‚ не бувши забезпеченою державними кордонами‚ і гірше того – нещадно‚ впродовж сторіч‚ тяжко гноблена‚ люто нищена‚ безжально розтерзувана сусідами-завойовниками наша нація зберегла рідну мову‚ рідну віру‚ рідні звичаї‚ зберегла свою національну душу‚ своє глибинне самобутнє „я“.

Завдання – зберігати далі‚ для майбутніх українських поколінь. Святе завдання! Тому що йдеться не про скарби‚ егоїстично бережені для самих себе – йдеться про щиру відкритість перед людством. „Кожна нація зобов’язана самовисловитися перед світом‚ – писав колись великий індійський поет і мислитель Рабіндранат Таґор. – Якщо ж вона не має чого дати світові‚ це слід розглядати як національний злочин‚ це гірше від смерти і не пробачається людською історією. Нація зобв’язана зробити всезагальним набутком те найкраще‚ що вона має…Вивищуючись над власними‚ приватними інтересами‚ вона запрошує весь світ взяти участь у святі її духовної культури…“. Цій найвищій мудрості – єдності людини і народу‚ нації і людства учив нас наш безсмертний пророк Батько-Тарас.

Так‚ недосконала ще сьогоднішня українська держава‚ однак‚ це слід сприймати як можливість‚ як спонуку‚ як шанс вивищитися над собою. Держава – це рух і‚ на жаль‚ не завжди вперед. Бувають прикрі відступи і хитання. Але знаймо і вірмо‚ що Україна – над цим. Бо президенти‚ прем’єри‚ міністри‚ депутати приходять і відходять‚ а народ залишається.

Слава незалежній українській державі! Слава Україні!

Коментарі закриті.