ЧИКАҐО. – Фундація Українського Геноциду-США долучилася до організації щорічного міжнародного кінофестивалю „Мир на Землі”, який відбувся 3-6 березня у Культурному центрі. Метою фестивалю є поширення робіт незалежних кінорежисерів на теми миру, соціяльної справедливости, боротьби з насильством та відновлення довкілля. За чотири дні кінофестивалю глядачі переглянули 27 фільмів з цілого світу, спеціяльно підібраних за тематикою сюжету і майстерністю режисерської роботи. Два з цих фільмів були про Україну: „Голодомор: голоси свідків” Аріадни Охримович та „I am Ukrainian” Бена Мозеса. Їх показ відбувся у заключний день фестивалю.
Перегляду фільмів передував круглий стіл групи фахівців, серед яких був голова Фундації Українського Геноциду-США Микола Кочерга. Модератором круглого столу був виконавчий директор та співзасновник міжнародного кінофестивалю „Мир на Землі” Нік Анґоті.
М. Кочерга ознайомив присутніх з історією та страшними наслідками Голодомору. Він зазначив, що Голодомор був наймаштабнішим актом знищення людства у мирний час. Український геноцид мав політичні передумови та був ретельно сплянований. Близько 10 млн. українців було закатовано голодом, розстрілами та депортаціями. Таким чином Сталін намагався упокорити українську опозицію. Україна втратила третину населення у найпродуктивніших хліборобських районах.
Одночасно Голодомор був ретельно прихований Радянським Союзом від усього світу. Навіть люди, яким вдалося вижити і потрапити пізніше в еміґрацію, боялися свідчити про ці страшні події ще протягом десятиріч, остерігаючись переслідувань з боку радянської влади. Лише згадка про Голодомор каралася позбавленням волі.
М. Кочерга підкреслив, що необхідно зберігати і поширювати пам’ять про Голодомор, щоб майбутні покоління знали про минуле, розуміли чому і якими методами робився Голодомор, та щоб такого більше ніде і ніколи не сталося. Події на сході України, на його думку, теж є геноцидом українського народу з тією ж самою метою, що й у Сталіна, – позбутися опозиції. Адже внаслідок конфлікту уже переміщено близько 2 млн. осіб, а люди, що залишилися на окупованих територіях, зазнають переслідувань за будь-які прояви льояльности до України.
Також М. Кочерга розповів про роботу Фундації Українського Геноциду-США. Зокрема він зазначив, що Фундація домоглася затвердити обов’язкове викладання Голодомору як геноциду у школах штату Ілиной. На жаль, Ілиной покищо – єдиний штат у США, де така програма затверджена як обов’язкова в школі. Зараз одним з напрямків роботи фундації є тісна співпраця з іншими активістами зі США, щоб те, що є можливим в одному штаті, стало реальністю по цілій країні.
На закінчення М. Кочерга запросив усіх відвідати постійно діючу виставку, присвячену Голодоморові, в Українському Національному Музеї.
Далі відбувся сам показ фільмів. Першим був фільм А. Охримович, режисера з Канади українського походження. Їй вдалося донести правду про Голодомор у дуже стислий час і одночасно в надзвичайно інтимний, особистий спосіб. Сам фільм триває лише 30 хвилин. Таку тривалість було обрано абсолютно свідомо з освітньою метою: зробити фільм доступним для перегляду під час шкільної лекції чи в університеті або коледжі. Робота над фільмом зайняла їй близько семи років. За цей час вона об’їхала різні куточки Канади і провела інтерв’ю з понад сотнею свідків Голодомору.
Уперше „Голодомор: голоси свідків” було показано у Парижі у 2015 році. За короткий час він встиг зібрати кілька нагород, зокрема – і на фестивалі в Чикаґо. А також його показали по українському національному телебаченні на Першому каналі та у Національному музеї „Меморіял жертв Голодомору” у Києві.
Другим фільмом на фестивалі, присвяченим Україні, став „I am Ukrainian” Бена Мозеса, режисера зі США. У центрі сюжету – Україна під час Майдану очима двох молодих людей: Юлії Марушевської та Андрія Шевченка. Фільм розповідає про події з життя цих двох активістів напередодні, під час та невдовзі після Революції Гідности. Назва фільму взята з відомого відеозвернення Ю. Марушевської до міжнародної спільноти у січні 2014 року, яке переглянуло близько 8 млн. людей з усього світу. Це відеозвернення у мить зробило її одним з найупізнаваніших облич Майдану поза Україною.
Глядачам було цікаво дізнатися, чому режисер зі США вирішив зняти фільм про Майдан. Б. Мозес зізнався, що з темою України його звів випадок. У 2012 році він знімав документальне кіно, в якому досліджував провідників різних країн, які не скористалися своєю владою для добра народу. Одна з сюжетних ліній була про Помаранчеву Революцію. Саме тоді він познайомився з А. Шевченком, який як журналіст брав участь у цих подіях. Уже через нього він запізнався з Ю. Марушевською. А коли вона вислала йому своє відеозвернення у січні 2014 року, Б. Мозес не зміг залишитися осторонь і поїхав у Київ, де почав особисто знімати події.
Обидва фільми викликали жваве обговорення та емоції від побаченого. Для тих, хто не міг потрапити на кінофестиваль, Український Інститут Модерного Мистецтва презентував „Голодомор: голоси свідків” 11 березня. А 20 березня був організований перегляд фільму Б. Мозеса в Українському Культурному Осередку, на який спеціяльно прибули головні герої цієї стрічки – Ю. Марушевська, яка тепер є головою Одеської митниці, та А. Шевченко, теперішній посол України в Канаді. Обидва покази привернули численну увагу української спільноти, і стали справді пам’ятними для українців Чикаґо.