КІРОВОГРАД. – 21 травня на сцені Кіровоградського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького, відбулася прем’єра ліричної комедії „П’ять пудів кохання”, яку поставив за п’єсою „Чайка” клясика російської літератури українського походження Антона Чехова режисер Євген Курман.
У центрі сюжету – одвічна проблема дітей і батьків, любовний трикутник. П’єса побудована на зіткненні поколінь – між впевненими і поважними дорослими та ще невизнаною і недосвідченою молоддю. П’єса написана і прем’єра її відбулася 150 років тому, але взаємини людей за цей час не змінилися.
„Чайка“ – це не просто клясика, це один із впізнаваних символів театру, його пошуку та майстерности у драматургічному слові й на сцені. Нинішній головний режисер театру Є. Курман не побоявся кинутися у цей океан. Щоправда, вистава вийшла під назвою „П’ять пудів кохання“ як лірична комедія.
У зверненні до глядача, опублікованому в програмці вистави, режисер пояснює: „Чому п’ять пудів кохання? Так охарактеризував свою п’єсу сам Чехов у листі від 21 жовтня 1895 року“.
Насправді п’єса була трагедією – від появи на сцені вбитої чайки до самогубчого пострілу головного героя з тієї ж рушниці, з якої він застрелив чайку. Хоча сам А.Чехов не цурався сатиричного погляду на своїх героїв: Треплєв – це балакун-тріпло, Тригорин несе з собою людям три горя, Ніна Зарічна мов та чайка живе за рікою в імлі романтичних почуттів.
На клясичний образ чайки мимоволі накладався відбиток психологічної асоціяції з української народної пісні про чаєчку-небогу. На перший погляд вони дуже різні, але внутрішній трагізм першої режисер підкреслює двома рядками пісні, за якими перед внутрішнім зором глядача відкривається інша трагедія, що не суперечить першій, а тільки підсилює її. Очевидно, ця вистава залишиться у історії театру особливою, пам’ятною сторінкою.
Образ чайки у наші дні потрібен людям. Адже він походить з поетичних уявлень про душу білу і чорну, окрилену і безкрилу, живу і загиблу, як загинула від пострілу вільна чайка. Образ чайки – це протест против гнітючої дійсности.