Цим човном все ще‚ після двох прекрасних народних революцій‚ не перестає бути українська держава. Бо саме людська краса тих революцій і їхня миролюбність найбільше й свідчать‚ що вони залишилися незавершеними‚ отже – безрезультатними. Ні люди при владі не змінилися‚ ні сама система влади. Наймудріші експерти‚ свої й чужі‚ не можуть зрозуміти‚ чому цей „човен“ не використав попутнього революційного вітру і не відплив хоч на милю-дві від старорежимного берега на чисті води. Безглуздо крутиться на місці‚ бо замість одного відповідального‚ ним керують двоє безвідповідальних стернових. І їхнього керівного досвіду вистачає хібащо на створення ілюзії руху. Тому члени човнової залоги‚ в котрих ще не згасла людська совість‚ не витримують цього „курсу“ і йдуть геть. А те‚ що стернові не дорожать найкращими „моряками“‚ прирікає цей „човен“.
Наприклад‚ вийшов з депутатської фракції „Бльок Петра Порошенка“ Микола Томенко‚ один з найсильніших українських політологів‚ визначний громадський діяч‚ організатор загальнонаціональних просвітницьких акціїй „Твій Шевченко“‚ „Рідна країна“‚ „Сім чудес України“ та інших‚ автор декількох монографій‚ присвячених історії Конституції України.
Останньою краплею терпіння стало для М. Томенка непрозоре‚ без жодного обговорення‚ антизаконне й антиконституційне ухвалення державного бюджету на 2016 рік. Однак‚ причин для виходу з фракції було більше‚ й серед них – принципові‚ світоглядні.
Пояснюючи їх‚ М. Томенко в інтерв’ю для „Української правди“ (1 лютого) згадав ситуацію перед президентськими виборами‚ коли П. Порошенко пообіцяв взяти активну участь у випрацюванні нової гуманітарної стратегії країни: „Ця стратегія мала бути побудована на концепції поєднання українських національних традицій та европейських цінностей. З моменту обрання Порошенка президентом я не знаю жодної наради‚ де б обговорювалося питання‚ як зформувати ідеологію „українського світу“ в Україні. Більше того‚ в Адміністрацію президента прийшли і залишаються там люди‚ які скоріше представляють доктрину „русского міра“.
М. Томенко у 2008 році очолював парляментську слідчу комісію щодо зловживань київської влади‚ котру тоді очолював Леонід Черновецький‚ а в складі „Бльоку Черновецького“ в Київській міській раді працювали Ігор Кононенко і Сергій Березенко – ті самі‚ що мають сьогодні найбільший влив у „Бльоці Петра Порошенка“.
М. Томенко далі: „Дивлячись на людей‚ які ухвалюють рішення в партії Порошенка‚ думаю‚ що її треба було б перейменувати у „Бльок Порошенка-Черновецького“‚ а якщо справа не зміниться‚ то навіть на „Бльок Порошенка-Черновецького-Януковича“.
Цими днями вийшов з фракції „БПП“ ще один авторитетний і незалежний ні від партій‚ ні від олігархів депутат – Віктор Чумак‚ директор Українського інституту публічної політики‚ генерал-майор юстиції.
Коментуючи цей свій крок‚ в інтерв’ю для київської газети „День“ (29 січня) він сказав про цю депутатську групу: „Фракція‚ яка мусть бути аванґардом протидії корупції‚ такою не є. Я три роки займаюся антикорупційною діяльністю у Верховній Раді‚ проєктуванням антикорупційного законодавства. Докладав величезних зусиль до цього ще в минулому скликанні. А в цьому скликанні відбувається крок назад‚ і це мене дуже турбує… Саме за допомогою фракції „БПП“ „вичищаються“ антикорупційні законопроєкти. Саме „БПП“ подала такі зміни‚ які повністю спотворили ідею спеціяльної конфіскації за корупційні злочини і викривили ідею Аґентства з повернення активів‚ нажитих незаконим шляхом. З допомогою фракції нівелюється питання щодо незалежности Державного бюра розслідувань‚ з її допомогою вносяться зміни в закон „Про прокуратуру“ – про призначення антикорупційних прокурорів Генеральним‚ а не антикорупційним прокурором…“.
Додамо‚ що в обох цих випадках керівники фракції „Бльок Петра Порошенка“‚ зокрема І. Кононенко‚ якого вже називають „сірим кардиналом“ Президента‚ вимагають‚ щоб М. Томенко і В. Чумак склали свої депутатські мандати‚ що є черговим грубим тиском на незалежну думку в парляменті.
Саме через цей тиск у фракції склалася парадоксальна ситуація‚ коли жменька молодих і ще не заражених політиканством депутатів утворила „фракцію у фракції“ – так звану антикорупційну групу.
Водночас є вповні зрозумілим‚ що й друге‚ прем’єрське‚ стерно українського човна не відрізняється якістю кермування. 3 лютого про свою відставку оголосив Міністер економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус – через тиск і корупційну діяльність з боку заступника голови фракції „БПП“ І. Кононенка.
З цією відставкою Україна зробить ще один крок назад. Саме тому посли 11 країн в Києві (США‚ Канади‚ Великої Британії‚ Німеччини‚ Франції‚ Італії‚ Швеції‚ Норвегії‚ Швайцарії‚ Литви і Европейського Союзу) виступили зі спільною заявою на підримку А. Абромавичуса.
Відразу наступного дня‚ 4 лютого‚ з подібною осудливою заявою на адресу української влади і на підтримку Міністра А. Абромавичуса виступила велика група українських‚ европейських і американських економічних експертів. Їхня вимога: у відставку мають піти владні корупціонери‚ а не А. Абромавичус.
Тепер побачимо‚ чию сторону прийме Президент – дипломатів демократичного світ чи свого „сірого кардинала“ І. Кононенка.
Разом зі своїм міністром вирішили залишити пости заступники А. Абромавичуса Юлія Клименко і Максим Нефьодов. Ю. Клименко з цього приводу написала на своїй сторінці у „Facebook“: „Хочу підтвердити, що іду у відставку разом з міністром. А також те, що я повністю підтримую та поділяю кожне слово міністра не тому, що я заступник міністра, а тому, що я є відповідальним громадянином та патріотом України“.
Щодо позиції прем’єра Арсенія Яценюка‚ то він вважає‚ що відставка уряду чи його окремих міністрів буде означати „втечу з поля бою… бо сили‚ які хочуть‚ щоб усе повернулося‚ аплодують цьому‚ мовляв ми добилися свого“.
Досить очікуваною була реакція на ці „бойові“ слова А. Яценюка з боку голови Одеської обласної держадміністрації Михайла Саакашвілі: „…Уряд зараз – не поле бою. Уряд перетворився в болото корупції і в болото для реформ. Це не поле бою, а кладовище всіх наших реформ. Прем’єр в очі усій країні каже, що якісь сили на нього тиснуть, але насправді ми маємо справу зі звичайним „договірняком“. Вони всі домовляються, але ні один з цих договорів не може реалізуватись, якщо його, як нотаріюс, не завірить прем’єр-міністер… На нього здійснюють тиск, щоб він позбувся корумпованих чиновників. Але він дуже добре протистоїть цьому тискові…“.
Коментатори пригадують‚ що призвідцем дуже подібного конфлікту був у 2005 році‚ після Помаранчевої революції‚ П. Порошенко‚ тодішній Секретар Ради національної безпеки і оборони‚ якого керівник Президентської адміністрації Олександер Зінченко звинуватив у зловживаннях службовим становищем і корупції. Певна річ‚ картина політичного і загалом суспільного життя відтоді істотно змінилася.
На думку політолога Юрія Романенка‚ „економічна база тепер інша, конфлікт еліт яскравіше виражений, зовнішньополітичний конфлікт виражений набагато яскравіше. Внаслідок цього, поле для маневру і для того, щоб вреґулювати ці конфлікти мирним шляхом, стає дедалі меншим“.
Виступаючи на позачерговому засіданні Кабінету міністрів 4 лютого‚ Міністер фінансів Наталія Яресько говорила про великі перешкоди на шляху реформування України. „Ми всі прийшли рік тому будувати країну разом… Однак‚ відчуваємо опір і протидію. Такого бути не може. Це не нормально… Ми готові далі працювати, але нам потрібна реальна підтримка коаліції: безумовна підтримка програми реформ, програми співпраці з Міжнародним валютним фондом… Я закликаю політиків зберегти державу, піти від політичних інтересів і спільно боротися за наше майбутнє“, – сказала Н. Яресько.
Що чекає на український човен‚ стерно якого тягнуть на себе двоє „капітанів“‚ „навіґаційний“ досвід котрих склався за попередніх президентств і режимів і тому відстає від викликів часу?