13 жовтня, 2016

Науковці визначили кількість жертв Голодомору

КИЇВ. – У Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка 4 жовтня відбулася Міжнародна науково-практична конференція „Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації“, співорганізаторами якої стали Національний музей „Меморіял жертв Голодомору“, Інститут мистецтвознавства, фолкльористики та етнології ім. Максима Рильського Національної Академії Наук (НАН) України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського НАН України, Громадський комітет з вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні, Асоціяція дослідників голодоморів в Україні, Всеукраїнське товариство „Меморіял“ ім. Василя Стуса та Фундація Українського Голодомору-геноциду (Чикаґо).

На трьох пленарних засіданнях конференції виступило 33 дослідники, які представили різні аспекти втрат української нації від злочину геноциду: прямі демографічні, культурні, духовні, ментальні, і не тільки на теренах Укранїської РСР, а й у місцях компактного проживання поза її межами, зокрема на Кубані, в Центрально-Чорноземній області й у Казахстані.

Реальній оцінці демографічних втрат у 1932-1933 роках на підставі нововиявлених архівних документів була присвячена доповідь професора Київського національного університету ім. Т. Шевченка Володимира Сергійчука. Зокрема, він наголосив на некоректності підрахунків експертів Інституту демографії та соціяльних досліджень НАН України, які наполягають на остаточності оприлюднених ними результатів – 3,942,500 жертв Голодомору. В першу чергу сумніви викликають використані ними за основу базові дані, взяті з матеріялів зфальсифікованих всесоюзних переписів 1937 і 1939 років. Відправна цифра населення УРСР станом на 1 січня 1932 року 31.7 млн. осіб також не корелюється з опублікованою у статистично-економічних збірниках і є меншою майже на 1 млн. Згідно з підрахунками доповідача, реальні втрати становлять щонайменше по УРСР 7 млн., а за її межами – 3 млн. осіб.

До аналогічного висновку дійшов і провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України, доктор історичних наук Василь Марочко, якому свого часу вдалося опрацювати документи „Особливої папки“ Кремля. Спираючись на них і документи з архівів України, він оприлюднив цифру втрат в УРСР у 7.4 млн. осіб.

Незалежно від українських дослідників цю цифру озвучив у своїй доповіді голова Фундації Українського Вільного Університету, доктор права Аскольд Лозинський (Ню-Йорк).

Генеральний директор Національного музею „Меморіял жертв Голодомору“ Олеся Стасюк наголосила на аморальності невраховування в загальній кількості жертв природного рівня смертности 1.6 млн. осіб, оскільки вони також померли в умовах жахливого голодування.

Відомий правник-міжнародник, доктор юридичних наук Володимир Василенко також критично поставився до методики підрахунку жертв Голодомору-геноциду, що використав уже згаданий Інститут демографії. А заступник директора Інституту українознавства Міністерства освіти і науки України, доктор історичних наук Арсен Зінченко ствердив, що продовольча політика більшовицького режиму з самого початку була спрямована на знищення українства, наголосивши на його окупаційному характері.

Учасники конференції мали можливість спілкуватися з професором Евразійського національного університету Зіябеком Кабульдиновим (Астана, Казахстан). Розповідаючи про голод казахів, він інформував і про Голодомор українців у Казахстані.

У резолюції конференції зазначається, зокрема, що базові дані, які використовує Інститут демографії та соціальних досліджень при підрахунку жертв Голодомору-геноциду слід вважати некоректними, натомість рекомендується вживати показники кількости населення станом на 1 січня 1932 року, одержані за матеріялами Всесоюзного сільського перепису 1931 року, та враховувати нововиявлені архівні документи щодо Всесоюзного перепису 1937 року. Також учасники конференції звернулися до Служби Безпеки України з пропозицією продовжити розслідування факту вчинення в Україні у 1932-1933 роках злочину-геноциду з метою встановлення його безпосередніх виконавців і з’ясування наслідків Голодомору.

Конференція констатувала: науково встановлені втрати від Голодомору 1932-1933 років становлять в УРСР щонайменше 7 млн. і за межами УРСР – щонайменше 3 млн. осіб‚ тому, рекомендується освітнім закладам, музейним установам, засобам масової інформації, дипломатичному корпусові вживати показник втрат українців від цього злочину – 7 млн. в Україні та 3 млн. на Кубані, в Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані.

 

Коментарі закриті.