Укрaїнський народ з давніх давен відомий і шанований своїми розумовими здібностями, природною схильністю до освіти і науки. Чужинські імперії поневолювали нашу землю не лише задля територіяльного поширення, але й для використання у своїх інтересах інтелектуальної і духовної сили українців. Історія зберігає безліч свідчень про величезний вплив української „творчої крови“ на розвиток науки, освіти, друкарства, книговидання в Російській імперії. Досить згадати, що першим ректором Петербурзького університету був українець.
Не менш активно ця українська здібність до освіти і науки експлуатувалася в часи совєтського поневоленя нашої нації. Бачимо наших земляків серед найвидатніших фізиків-ядерників, конструкторів космічних кораблів, кібернетиків – власне, не було жодної фундаментальної чи прикладної наукової галузі, де б передові наукові позиції не належали українцям.
Певна річ, науково-освітній потенціял в незалежній Україні не менший. Однак, хронічна економічна слабкість держави не дає можливости використати його повною мірою.
Цми днями, 15 і 16 червня, на другому поверсі будинку Верховної Ради діяла дводенна виставка наукових винаходів, відкрить, проєктів та творчих ідей, народжених в українських академічних та університетських середовищах. Її метою було зацікавити законодавців чудовими перспективами втілення тих проєктів та ідей. На жаль, лише декілька народних депутатів вдостоїли цю важливу виставку своєю увагою. У байдужості більшости парляментарів, як у дзеркалі, відбивається невеселий сучасний стан української науки. Тому водночас зі згаданою виставкою під Кабінетом міністрів зібралися на спільний протест десятки представників сучасної української науки, вимагаючи від уряду належної фінансової підтримки.
Цьогорічний бюджет Національної Академії Наук України – 2 млрд. грн. Цієї суми до кінця року не вистачить навіть за заробітну платню. То чи ж можна дивуватися, що молоді науковці намагаються залишити країну, знайти поле для прикладання своїх творчих сил поза Україною?
Економічна криза боляче б’є й по університетській освіті. У той час, як безробіття в Україні нині досягає майже 30 відс. і, отже, українські родини катастрофічно бідніють, дедалі зростає вартість університетського навчання. Наприклад, у Київському Національному університеті ім.Т. Г. Шевченка вона сягає 44 тис. грн. за рік., тобто зросла на третину у порівнянні з минулим роком. Подорожчання стосується усіх без винятку вищих навчальних закладів України.
На одному з протестних плякатів перед Кабінетом міністрів був напис: „Не зачиняєте двері перед наукою, бо це двері в майбутнє України!“. У цьому застереженні нема жодного перебільшення. Вже найвищий час, аби українська влада знайшла успішний ключик до цих дверей.