Чверть століття офіційно ми суверенні, свобідні, самостійні у вольній вольності. Але держава наша і душа кожного правдивого українця – в постійній напрузі, в тривогах щоденних, у завзятих змаганнях за честь, гідність і саме буття. Нам не випадає вдаватися у відчай чи розпуку за найтяжчих обставин. Нинішнє покоління одвічних хліборобів, поетів і ратоборців знаходить в собі достатньо потуги, аби подолати підступні заміри хижих болотно-лісових азіятів супроти европейської нації. Але лиха доля раз-у-раз посилає на рідні терени несусвітні злигодні, обагрені кров’ю найвідважніших синів і доньок вітчизни, гримотить смерчами сталевих блискавиць по пресвятих землях українства.
Наш син Тарас воював на вулиці Михайла Грушевського і дві хемічні ґранати убивць вибухнули під його ногами на передовій барикаді. Того ж дня і там же вбили Сергія Нігояна. Отруєного Тараса вивели на Майдан. У нього діягностували важку хворобу. Пройшов два курси хеміотерапії, тепер піде на опромінювання. Надто висока наша плата за незалежність.
Конкістадори вриваються зусебіч, погрожують ядерною зброєю. Шаліє невпинна російсько-українська війна, набираючи зловісного розгону. Не видно їй кінця-краю. Зовнішні і внутрішні аґресори дістають гідного відкоша. Отож країна велетів духу і сили прометеїв ніколи не повернеться в рабство варварів.
Народ, що по праву історії обіймає землі обаполи Дніпра-Славутича від Карпат і до Кавказу, спроможний випростатися навіть з руїн та попелу, як це засвідчено на скрижалях грізних тисячоліть нашого населення.
Українці усього світу, єднайтеся! Ми за велінням Господнього провидіння покликані забити осиковий кіл в імперію зла і ненависти. Бог з нами!
Хвилиною мовчання вшануймо полеглих за волю батьківщини.
Канів, Черкаська область