Острів Джарилгач, що на Херсонщині, простягнувся більш як на 40 кілометрів між містами Лазурне і Скадовськ. Це найбільший, а може і взагалі єдиний, незаселений острів Европи. Сьогодні він входить до складу Національного природного парку „Джарилгацький” і є складовою частиною водно-болотних угідь міжнародного значення.
Через його територію проходять основні світові маршрути міґрації птахів. Понад 200 видів перелітних птахів охороняються тут згідно з міжнародними зобов’язаннями України.
В акваторії парку мешкає близько 50 відс. видів риб Чорного моря. На острові багато солоних озер, чудові піщані пляжі, тут живуть дикі кабани, олені, муфлони. А в морі біля берега можна побачити крабів, рапанів, мідій, креветку, дельфінів.
Дельфіни супроводжують і прогулянковий катер з туристами, який курсує між Скадовськом і Джарилгачем. Ним я і потрапив на острів. Адже хоч він і незаселений, однак екскурсії на його пляжі дозволені. Туристи можуть скупатися у кришталево чистому морі. А за окрему платню тут пропонують спостерігання за дикими тваринами, риболовлю, харчування.
У перекладі з тюркської слово „Джарилгач” означає „обвуглені або обпалені дерева”. І не дивно, адже античні джерела свідчать, що острів у давні часи був покритий лісами. На епоху пізньої бронзи припадає розквіт міста Мірмідон на узбережжі Азовського моря. Вихідцем з Мірмідона був син тамтешнього царя – Ахіл.
Маяки острова – старий і новий.
Римський географ Мела Помпоній розповідає леґенду про те‚ як Ахіл після перемоги над ворожою фльотою у водах Чорного моря святкував цю подію разом зі своїми товаришами, і на одному півострові влаштував змагання з бігу. Цей півострів отримав назву Ахіллів Біг. Він і став згодом островом Джарилгач. На острові можна пройтися стежками, які проклали колись ще скити та сармати.
Зі східного боку Джиралгача підноситься ще одна візитівка острова – понад столітній маяк. Вочевидь, стояти йому вже недовго. Але зараз ще можна побачити цю споруду, котра віддалено нагадує Ейфелеву вежу. Мабуть тому, що проєкт його було розроблено в Парижі учнями видатного Ейфеля. Ця металева каркасна башта, квадратна в перетині, вивершується циліндричною банею. Світло було двох кольорів – білого і червоного. Останнє означало небезпеку.
Почав діяти маяк 1902 року. Біля нього звели будівлю для обслуги. Та поступово море зруйнувало споруду і підступило впритул до маяка. 1997 року подалі від моря звели новий маяк. Зараз саме він гордо свідчить кораблям: вони пропливають біля острова Ахіла.