Під невпинним тиском з боку громадських активістів‚ українська правоохоронна система змушена подавати все нові й нові докази очищення влади від користолюбних чиновницьких зловживань‚ від нахабного здирництва і хабарництва. Ледве не кожного дня оголошуються імена злочнців. Останній випадок: спійманий на гарячому член Вищої ради юстиції Павло Гречківський. Йдеться про хабар сумою 500 тис. дол. Мабуть‚ цей „член“ вже не раз збагачувався за рахунок посади‚ якщо їздить на „Мейбахові“ – авті‚ що коштує понад 1 млн. дол.
Тільки чомусь не йме віри українське суспільство усім цим „викриттям“‚ сприймаючи їх як нарочиті‚ позірні винятки‚ котрі лише підтверджують реальність закоріненої в державні структури корупції. Чільні законники дуже хочуть почути нарешті заслужену похвалу на свою адресу‚ а чують одні й ті ж докори‚ тому певну частку свого праведного гніву повертають‚ мимовільно чи свідомо‚ проти критиків.
І швидше за все – свідомо‚ бо групка непохитних антикорупціонерів-опонентів опинилася в самісінькому центрі політичного аванґарду – у депутатській фракції Бльоку Петра Порошенка. Це робить боротьбу з ними дуже незручною і досить непевною для влади‚ хоч досвід такої боротьби вона вже має: згадаймо хоч би‚ як успішно були дискредитовані прокурори Віталій Касько і Давид Сакварелідзе або як триває дискредитування голови правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна чи міського голови Львова Андрія Садового. В кожнім разі‚ у цьому вмінні – знайти в чужому оці трісочку – вищому українському політикумі не відмовиш.
Й тут така щаслива нагода – назвати корупціонером самого Сергія Лещенка! Найгострішого‚ найнепримиреннішого і найдоказовішого розслідувача корупції у вищих ешелонах української влади. Як же він обрид тим „ешелонам“‚ як би вони бажали втопити його в ложці води! Або хоч би витіснити цю „паршиву вівцю“ з бездоганної отари „БПП“! Або хоч якоюсь мірою позбавити його великої довіри‚ яку виявляє до ного українське громадянське суспільство.
І почалося полювання. Генеральний прокурор Юрій Луценко‚ довідавшись‚ що С. Лещенко братиме участь у щорічній конференції Ялтинської европейської стратегії „YES“ і навіть виступатиме на одній з її секцій‚ аж образився: мовляв‚ де буде він‚ туди моя нога не ступить‚ бо це для мене було б непристойно і неприйнятно. Таку ж іґнорантну позицію з великим вдоволенням зайняв і Міністер внутрішніх справа Арсен Аваков. І ще б! Адже С. Лещенко не один і не два рази публічно висловлювався за відставку А. Авакова.
А в чому ж уся справа? Як С. Лещенко потрапив до великої зграї корупціонерів? Виявилося‚ що він став власником помешкання в новому багатоквартирному будинку в центрі Києва. Це чотири кімнати загальною площею 190 квадратних метрів‚ а вартість помешкання – майже 300 тис. дол. Головна підстава для всеукраїнського скандалу – звідки народний депутат узяв такі гроші? Очевидно‚ усвідомлюючи неординарність свого вчинку‚ С. Лещенко завчасно особисто повідомив про купівлю і про фінансові джерела: 100 тис. дол. він заробив за 2013-2014 року‚ решту суми позичив у засновника „Української правди“ Олени Притули і в своєї цивільної дружини Насті Топольської.
Це пояснення‚ невдовзі перевірене і визнане правдивим Національним антикорупційним бюром України‚ не помогло С. Лещенкові. Обструкція‚ таврування‚ висміювання стали ледве не тотальними. Лише двоє-троє друзів з „Демократичного альянсу“ не відступилися від нього. Найбільших очорнювань зазнав він від засобів масової інформації‚ котрі належать Ігореві Коломойському. Все логічно: той мстив С. Лещенкові‚ колишньому журналістові-розстежувачеві‚ за колишні викривальні статті проти олігарха.
Але й політично і морально здорові сили в Україні не приховували розчарування вчинком С. Лещенка. Якоюсь мірою це можна зрозуміти: якщо ти відважився зробити своє життя боротьбою з корупцією‚ з неправедним багатством‚ мусиш це засвідчувати усім способом свого особистого життя. Ось як відгукується на цю історію не менш‚ ніж С. Лещенко‚ відомий своїми розстежувальними матеріялами журналіст з „Дзеркала тижня“ Сергій Рахманін:
„Навіть якщо жодна копійка з заплачених Лещенком за квартиру мільйонів не виявиться „брудною“, сам скандал уже підірвав хитку віру в реальне існування в політиці нових цінностей, позначених Майданом принципово. Сам того не бажаючи, нереалізований політик розв’язав руки тим, з ким він (сподіваюся, щиро) боровся. Маштабним негідникам, які крали й крадуть мільярдами, галузями, реґіонами, які азартно торгують своєю совістю і чужою кров’ю. Сергій Лещенко (навіть якщо він безмежно чистий, з погляду формального закону) запустив демонів сумніву в серця багатьох з тих, хто ще вірив. І демони взялися захоплено жерти віру, полегшуючи життя тим, хто не збирався переставати красти. Чистий чи нечистий він на руку — цим з шаленою радістю скористаються (і вже користаються) значно більші нечестивці з БПП, „Народного фронту“‚ Радикальної партії…“.
Тяжко не погодитися з С. Рахманіном. Хворе на хронічну корупцію українське суспільство вимагає‚ щоб його лікарі були ідеально здорові.
Все ж деякі запитання залишаються без відповіді. Зокрема й це: для кого будуть модерні будинки з великими і дорогими помешканнями? Виходить‚ що виключно для олігархів чи виокопоставлених злодіїв? Чесній людини мешкати в такій квартирі – неморально?
Вся ця історія нагадує один анекдотичний випадок з революційного 1917 року. Дивиться у вікно стара княгиня на вуличний протест під червоними прапорами і запитує внуку: „Чого вони вимагають?“. „Хочуть‚ щоб не було багатих“‚ – відповіла внучка. „Це дивно‚ – зітхнула аристократка‚ – мої батьки і діди хотіли‚ щоб не було бідних“.