9 березня‚ одразу після бучного відзначення в Росії Дня міжнародної солідарности жінок у боротьбі за свої права‚ в російському місті Ростов-на-Дону закінчився суд над викраденою в червні 2014 року на Донбасі українською військовою летункою Надією Савченко. Вирок їй буде оголошено 21 або 22 березня. Швидше за все‚ їй загрожує багаторічне тюремне ув’язнення: російські прокурори вимагають позбавити Надію волі на 23 роки.
Доля цієї українки – глибоко символічна: це немов полум’яний смолоскип‚ піднятий високо над Україною у доленосний час боротьби українського народу за національний суверенітет і територіяльну цілісність своєї держави‚ у час підступної збройної аґресії проти України її одвічного ворога – російського неоімперіялізму. Н. Савченко сьогодні є втіленням всього українського свободолюбного духу‚ і саме тому путінська кремлівська банда заповзялася за всяку ціну зламати цей дух‚ змусити українку стати на коліна‚ відмовитися від боротьби‚ від своїх переконань‚ від України.
Проте не дочекався цього ворог. Останнє слово Н. Савченко в суді засвідчило її величезну мужність і незламність – і це те‚ що є нині преважливим для всієї України‚ це те‚ що подесятеряє віру українських патріотів у перемогу боротьби за свободу і незалежність. „І в Росії буде Майдан‚ Путін не втримає свою владу на крові людей:“‚ – кинула леґендарна ув’язнена в лице неправедним суддям і оголосила голодування. На цей раз – сухе‚ вкрай небезпечне для здоров’я.
Усі ці місяці і тижні ім’я Надії Савченко – на устах усього цивілізованого світу. Акції на її підтримку відбуваються на всіх континентах. Негайно звільнити Надію вимагають у своєму закликові 270 відомих особистостей – нобелівські лавреати‚ мистці‚ письменники‚ політичні діячі з 20 країн світу. Секретар Державного департаменту США Джон Кері‚ в черговий раз закликавши Росію звільнити Н. Савченко та повернути її в Україну‚ засудив „зневагу Росії до міжнародних стандартів“. Сейм Польщі одностайно ухвалив вимогу до Росії звільнити українку‚ нагадавши‚ що Н. Савченко є делеґатом Парляментської Асамблеї Ради Европи і користується міжнародним імунітетом‚ тобто особистою недоторканістю.
Варто відзначити‚ що акції на підтримку Н. Савченко відбулися навіть у багатьох російських містах. Поліція заарештувала майже 40 найактивніших учасників цих акцій.
На думку багатьох українських юристів‚ Україна дотепер могла зробити набагато більше у справі визволення Н. Савченко з російського полону. Наприклад‚ влада повинна була публічно остерегти Росію‚ які наслідки її чекають у випадку смерти Н. Савченко під руками російської каральної машини. Це мало б щонайменше означати вихід України з Мінського переговорного процесу і розрив дипломатичних взаємин з Росією.
Деякі з політичних експертів припускають‚ що українська влада боїться повернення Н. Савченко в Україну‚ адже це було б повереннням новітньої Жанни д-Арк‚ відтак чимало фальшивих „зірок“ української політики назавжди згаснули б.
Одне можна стердити з певністю: Надія Савченко потрібна Україні живою – як надія на ще тісніше об’єднання суспільства під прапором свободи і незалежности української нації.