В минулому містечко, а нині село Четвертня, розташоване на правому березі річки Стир за 33 кілометри на північ від Луцька. Першими власниками поселення були князі Четвертинські, які походили від київського князя Святополка Ізяславовича. Земляні вали висотою до 10 метрів зберігались навколо містечка ще в 1914 році, на них було видно залишки мурованих оборонних споруд та спостережних веж.
В ХV-XVІ ст. містечко Четвертня досягло свого найвищого розквіту: тут було добре налагоджено торгівлю, ковальство, ткацтво, бондарство, теслярство. Населення поза валами займалося сільським господарством.
На лівому березі Стир, напроти містечка Четвертні, заснували князі Нову Четвертню, нинішнє село Боровичі. Ще й дотепер видніють рештки дубових палів, на яких був постелений дерев’яний міст, який поєднував ці два містечка гужовим транспортом.
Жителі цих сіл Четвертня, Боровичі, Годомичі завжди мали високу національну свідомість, тут активно діяли місцеві філії „Просвіти” з хорами, аматорськими гуртками, хатами-читальнями. Одним з ініціяторів заснування „Просвіти” був Іван Лопухович, випускник духовної семінарії в Крем’янці і теологічного відділення Варшавського університету.
„Просвіта” у Четвертні була заснована 1929 року і безпосереднім ініціятором був о. Іоанікій Лопухович. На установчих зборах був присутній проф. Іван Власовський, голова Луцького повітового Товариства „Просвіта”. Активно працювала читальня, яка розміщувалася в завідуючого Іларіона Кондратюка. Фонд книжок налічував 79 томів. Саме „Просвіта” виховала ціле покоління національно свідомої молоді на Волині і Поліссі, а у містечку Четвертні ця національно свідома молодь поповнила ряди ОУН і УПА. Недавно віддали своє життя в боротьбі 19-річний юнак з Четвертні, студент Віталій Харитонюк, а з сусіднього села Годомичі Олександер Кінах.
Містечко Четвертня славилося монастирями й храмами. Історичні джерела вказують на 1437 рік як ймовірну дату заснування обителі Преображення Господнього. Польські джерела повідомляють про два монастирі – чоловічий і жіночий, де ігуменами були вихідці з князів Четвертинських.
До Четвертні недільного ранку я вирушив автобусом, з якого спостерігав чарівні волинські краєвиди. Проїхали Ківерці, Тростянець, Колки. Мав тут пересісти, то пішов оглянути цей давній княжий град над Стиром, в якому в 1943 році був центр Колківської республіки УПА. Поліське містечко нині не впізнати, його торговий центр нагадує великий мальовничий вулик розтривожених бджіл-людей, авто, мотоцикли, велосипеди, фіри. Гарні магазини, плитка на хідниках, нові добротні будинки, новозбудований храм св. Миколая серед зелених дерев піднімає свої хрести в позолоті.
З селища Колки подальша моя дорога пролягла через села Старосілля, Годомичі. З’явилися перші будівлі Четвертні. На зупинці мене чекає аспірант Київської православної богословської академії Володимир Гапонюк.На кладовищі, оглядаємо могили о. Даниїла, його сина Іоанікія Лопуховича. Могили не забуті, доглянуті, пам’ятні.
На кладовищі стоїмо біля могил вбитого на східньому фронті захисника України В. Харитонюка та його молодого батька, який не пережив смерті сина.
С. Миронюк знайомить мене із збіркою джерел до історії Четвертні, яку задумав написати і видати, щоб тим самим залишити своїм односельцям надрукований пам’ятник минулого рідного села.