2 березня цього року померла одна з провідниць ОУН і УПА „Рента“ Борівець-Саламаха. У своїх підпільних діях вона була дуже успішною, може й тому, що її батько о. Борівець служив парохом у моїму селі Молодичу, знаючи всі стежки, річки і ліси‚ успішно виконувала підпільні обов’язки на західних теренах Закерзоння, на теренах Любачівщини, Ярославщини і Синявщини.
Я, як член підпільних збройних груп, мав приємність часто з Р. Борівець співпрацювати. Коли мій безпосередний зверхник, тереновий провідник Корнійчук, призначив мене до Р. Борівець виконати певні дії, я був з них задоволений. Я перший раз ходив по таких над Сяном селах Ярославщини, як Ляшки, Сорохів Жапалів, Цитуля, Монастир та інші.
Під кінець 1946 року Р. Борівець створила в Молодичу медичну обслугу для хворих і поранених бійців. Перед початком Акції „Вісла“, в 1947 році, я поїхав з виселенцями на Східні Пруси і там забепечував всі можливості допомоги підпільникам, які могли до мене приїхати і влаштувати собі життя. Транспорт привіз кілька тисяч українців в Ольштинське воєводство. По кілька родин розвезли їх виключно у польські села у повітах Морунґ, Пасленґ, Бранєво‚ Оструда та інших.
Польську мову я добре вивчив і мені не було важко заробити добрі гроші. У розбитих німецьких майстернях я побачив грубі шкіряні паси та м’які шкіри і почав робити з них взуття. Вирішив також на ринках продавати саму шкіру‚ на чому мав дуже добрий прихід.
У моїй родині були ще дві сестри, мама і троє молодших братів. Зовсім несподівано для всіх з’явилась у нас Р. Борівець. Її здібність в часі Акції „Вісла“ допомогла привести з теренів підпілля співпрацівників Оксану Ріпецьку, Ірину Лабуньку і членів її родини. Разом з моїми сестрами вони всі влаштувались на працю.
Дуже важливою дією Р. Борівець було викриття зрадництва провідника Зенона з терену Закерзоння. Щоб його точно перевірити, Р. Борівець вислала мене до своїх сестер коло Бранєва‚ а потім – до Ольштина. Р. Борівець цікавив мій звіт про Зенона і записки про нього її сестер. Зенон був дійсно зрадником і посланці з Німеччини‚ яких вислали до нього провідники ОУН, всі загинули.
Нашою хатою зацікавилась сільська поліція‚ але Р. Борівець зробила криївку. Я мав йти рейдом на Захід. Була нас лише п’ятеро. Р. Борівець залишилася‚ щоб опікуватись іншими. Коли ми прийшли до Реґензбурґу в Західній Німеччині‚ нас привітала Р. Борівець.
Бетлегем‚ Пенсильванія