Великоднє пастирське послання українських католицьких ієрархів у США до священиків, ієромонахів, братів, сестер монахинь, семінаристів та дорогих вірних.
Великодня картка Л. Денисенкo.
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Mовить до неї Ісус: „Маріє!” А та обернулася та до нього по-єврейському: „Равуні!” – що у перекладі означає: „Учителю!”. А Ісус їй каже: „Не стримуй Мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів, і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого”. І пішла Марія, щоб звістити учням: „Бачила я Господа”, – та й що Він це їй повідав (Ів. 20:16-20).
Сьогодні ми ділимося невимовною радістю Христового Воскресіння, яка наповнює наші душі! Сьогодні ділимося радістю учнів, які отримали добру новину від Марії Магдалини про Воскресіння Христа, якого вона побачила.
Пасхальна Радість починається з особистої зустрічі з Воскреслим Господом. Що ж стало приводом, щоб сльози Марії Магдалини перемінилися у Великодню радість? Нічого іншого, лише зустріч з Христом, який з’явився Марії, але вона не впізнала Його відразу, а лише після того, як Він покликав її по імені, сказавши: „Маріє!” Вона оглянулася і її світ перемінився. Перед нею стояв не садівник, але воскреслий Христос, живий та звільнений із кайданів смерти. Біля Марії вже не було мертвого каменя, але живий Спаситель, який кликав її вийти із темряви до чудового світла. Після зустрічі з Ним Марія Магдалина виконує Господню Заповідь проголошувати новину про Воскресіння Його учням.
Подібну радість пережили учні по дорозі до Емаусу. Особиста зустріч з Воскреслим Господом дає їм відвагу та силу іти до учнів та розповісти їм про те, що сталося на їхньому шляху та, як вони пізнали Його на ламанні хліба.
У Пасхальний ранок ми святкуємо перемогу Христа над гріхом, злом та смертю. Це час, коли прощення, надія та нове життя народжуються із страждання та розпачу. Тому Великоднє Євангельське читання не є лише розповіддю про життя після смерти, але про цю зустріч Марії з Воскреслим Христом, який зустрічає також і нас. Він не лише виступає, як світла постать, яку ми не впізнаємо, Ісус зустрічає нас, кличучи кожного по імені, відкриваючи наші очі, і запрошуючи нас побачити.
На Воскресній Утрені ми співаємо: „Раннім ранком линьмо і замість мира пісню принесім Владиці і побачимо Христа, Сонце правди, що всім життя освітлює”. (Воскресна Утреня, Пісня 5).
Воскреслий Христос хоче, щоб ми відчували радість при зустрічі з Ним, радість звільнення від гріхів, які спонукають нас до егоцентризму, та, живучи для Нього, а не для себе, відкривали благодать Христової жертвенної любови. Незалежно від того, що може відбуватися в нашому житті, ми відчуватимемо духовну радість через Божу любов і боговгодне життя у жертвенній любові.
Пасхальне Євангеліє є розповіддю про нове життя, яке приходить до нас. Христос не тільки воскрес із мертвих, але зустрічається з нами, кличучи кожного з нас по імені. Великдень – це зустріч та запрошення, щоб іти та розповідати про те, що ми бачили і чули. Христос живий, Він шукає нас і кличе кожного з нас по імені. Попри наші сумніви і побоювання, невдачі, зради та нанесені рани, які ми намагаємося загоїти, сьогодні є новий день, коли ми всі стаємо свідками Воскресіння Ісуса. Ми покликані принести цей промінь світла Воскресіння у кожну людську ситуацію, як радісну, надаючи їй ще більшого світла, так і в сумну, надаючи їй спокій і надію.
В цьому Році Божого Милосердя Папа Франциск закликає нас „відкривати наші серця до тих, хто живе на периферії суспільства” і „постійно прагнути пізнавати численні шляхи зустрічі знаків ніжности, яку Бог пропонує цілому світові і, перш за все, тим, хто страждає, хто самотній і покинутий, позбавлений будь-якої надії на помилування та любов Отця” („Misericordiae Vultus“, Папа Франциск).
Ми знаємо, що бідним потрібна допомога, хворим – зцілення, пригнобленим – справедливість, сумним – потіха. Нам також відомо, що в духовному житті потрібно практикувати щоденну молитву, розважання та бути у сопричасті з іншими. Будучи людьми воскресіння, усвідомлюємо, що нашим покликанням є спілкування з іншими людьми на життєвому шляху та проголошення їм Доброї Новини про воскреслого Христа. Водночас, споглядаючи на Боже Милосердя, ми повинні пам’ятати, що Ісус не тільки проповідував про милосердя, але чинив діла милосердя, допомагаючи бідним, втішаючи самотніх і знедолених, полегшуючи страждання терплячих та навчаючи невчених. Жодна людина не може ділитися тим, чого вона не має, тому кожен з нас повинен особисто пізнавати Христа з метою проповідувати про Нього кожній людині, яку зустрічаємо.
Сьогодні – час радости і оновленого євангельського духу, щоб благовістити іншим про воскреслого Христа. Наші парафіяльні спільноти повинні стати місцем зустрічі з живим Христом, який запрошує нас до цього. „Це день, що його сотворив Господь, возрадуємося і возвеселімся в ньому!”. Покликанням кожного з нас є нести цю радість зустрічі з воскреслим Христом іншим. Чи ми зможемо ділитися цією особистою зустріччю з воскреслим Христом з нашими сім’ями, друзями, та з іншими людьми, яких ми зустрічаємо в нашому щоденному житті? Нехай ця радість перебуває у кожному з нас у цей Пасхальний ранок і випромінюється в нашому житті! Нехай Боже Милосердя освітлює наше життя та усі наші вчинки!
Наша щира молитва лине до воскреслого і живого Господа про мир і благодать для вас усіх, ваших близьких та для всіх наших братів і сестер у світі!
Стефан Сорока,
Митрополит Української Католицької Церкви у США, Архиєпископ Філядельфійський для укpаїнців
Річард Семінак,
Єпископ Чиказької єпархії св. Миколая
Павло Хомницький,
Єпископ Стемфордської єпархії
Богдан Данило,
Єпископ Пармської єпархії св. Йосафата
Іван Бура,
Єпископ-помічник Філядельфійський
Великдень, 2016