ЧЕРКАСИ. – Про незвичайні малюнки в одному з будинків розповіли в Жіночому центрі. Розмалювала вхід до будинку художниця-любитель Інга Жовтобрюх. Відразу мене зустріло поле соняшників. Над ними літали бджілки, а високо в небі – пташки. На баштані жінка в українській вишиванці куштувала кавуна.
Дізнавшись про мету мого приходу І. Жовтобрюх почервоніла: „Яка з мене художниця? Я просто передаю в малюнку те, що в мене на душі“.
Народилась І. Жовтобрюх в невеличкому містечку Єдинці, в Молдові. Після закінчення середньої школи поступила до місцевої художньої школи, яку успішно закінчила. З дитинства їй подобалось малювати. До цього заохочував старший брат Юрій. Він був відомий в містечку та за його межами художник, вирізав картини на дереві. Вже тоді маленька сестра робила йому ескізи до майбутніх картин.
Потім було навчання у Вінницькому політехнічному інституті. Розмальовувала стіни в дитячих закладах, щоб був якийсь заробіток студентці. Після закінчення інституту інженера І. Жовтобрюх направили працювати до Черкас. Тут одружилась та народила двох синів.
Відколи пішла на пенсію, стала вільним художником. Малюнки між поверхами відтворюють життя козаків. Подібна тема в неї з’явилась після подій у Тирасполі, в Придністров’ї. Сприяли розповіді мами, яка‚ за національністю татарка, проживала в Криму. Її‚ маленьку‚ разом з усім сімейством відправили на Урал. Тільки після хрущовської відлиги змогли виїхати з тих країв. Хтось лишився в Ташкенті, а мама поїхала до Молдови.
Розповіді мами про голод і холод заслання не могли не позначитись на творчості І. Жовтобрюх, надихнули художницю до малювання картини з життя козаків – справжніх українців.